Додаткові матеріали. Теорія

1. Тема 2. Логічні основи мислення й принципи наукового дослідження

ПЛАН 1.
1. Поняття наукового методу, його різновиди.
2. Логічні основи понятійного мислення. Особливості термінів і понять.
3. Процес прийняття рішень.
4. Принципи й етапи наукового дослідження.
5. Академічна доброчесність у навчальній та професійній діяльності.
6. Об’єктивність та особистий досвід.

Література до теми

Ґріффітс К., Кості М. Посібник з креативного мислення. Харків: Фабула, 2020. 288 c.
Громова Н. М. Проблема критичного мислення у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників // Психологія педагогічного процесу. 2014. № 3 С. 133-136
Козира В. М. Технологія розвитку критичного мислення у навчальному процесі: навчально-методичний посібник для вчителів. Тернопіль: ТОКІППО, 2017. 60с.
Пометун О., Сущенко І. Основи критичного мислення: метод. пос. для вчителів. Дніпро: ЛІРА, 2016. - 156 с.
Терно С. Світ критичного мислення: образ та мімікрія // Історія в сучасній школі. 2012. № 7‒ 8 ї
Терно С. Теорія розвитку критичного мислення (на прикладі навчання історії). Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2011. 105 с.
Тягло О. В. Критичне мислення: [навч. посібник]. Харків : Основа, 2008. 187 с.

Хід заняття

Бліц-опитування: Що таке критичне мислення? Які його компоненти? Що таке логічне мислення?
Спробуйте швидко відповісти на поставлені питання
• За який період Земля робить повний оберт навколо Сонця?
• Чашка кави з шматочком цукру разом коштують 15 грн і 50 коп. При цьому кава коштує на 15 грн дорожче цукру. Скільки коштує цукор?
• В озері є ділянка, заросла ряскою. Кожен день ця ділянка збільшується удвічі. Відомо, що ряска покриє всю поверхню озера за 48 днів. За скільки днів ряска покриє рівно половину поверхні озера?

Найбільш легкий спосіб мислення завжди перемагає більш важкий. Найчастіше в сучасному суспільстві можна зустріти людей, які не звертають уваги на те, що вони чують, бачать, читають. Вони живуть в суєті, завжди кудись поспішають, у них, як правило, немає бажання глибше вникати в суть справи або питання. Поверхневе мислення ще називають «пурхаючим мисленням» або «когнітивною нетерплячістю», яке в підсумку призводить до втрати критичного мислення.
Отож, недоліки такого мислення: • Поверхневість • Невміння взаємодіяти з абстрактними поняттями • Залежність від думки оточення • Невміння аргументувати позицію • Нездатність до рефлексії ІІІ. Основна частина заняття Опрацювання теми Критичне мислення передбачає: • Готовність до планування • Гнучкість • Здатність виправляти помилки • Усвідомленість • Пошук компромісу

ЯК ВИКОРИСТОВУВАТИ КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ
Наукове мислення - це відмінний спосіб краще зрозуміти навколишній світ і самого себе, докопатися до суті багатьох явищ. Навчившись мислити науково, ми починаємо поважати факти, ставимо під сумнів свої і чужі переконання, практикуємо наявні у нас знання в навколишньому світі і ніколи не припиняємо вчитися.
Основні принципи наукового мислення.
Повага до фактів і доказів Наукові уми поважають правду. Вони завжди шукають факти і докази для підтримки своїх поглядів, тому що тільки підтверджені або спростовані твердження, а не прийняті на віру сумнівні припущення і суб'єктивні думки можуть забезпечити надійну основу для поліпшення життя як окремо взятої людини, так і людства в цілому. Проблема в тому, що більшості людей комфортно серед шаблонів, забобонів, стереотипів. Вони з легкістю заплющують очі на факти і сліпо вірять фейкам, ігнорують докази і з побоюванням очікують на п'ятницю, яка випадає на тринадцяте число, не готові визнавати своїх помилок і схильні до догматизму. Дуже добре відображає суть наукового мислення цитата, що належить Айзеку Азімову - американському письменнику-фантасту і популяризаторові науки: «Я вірю спостереженнями, вимірам і міркуванням незалежних спостерігачів. Я буду вірити всьому, що має доказ, яким би диким і смішним воно не здавалося ». Головне в пошуках доказів - не впадати в упередженість підтвердження, яка є різновидом когнітивного спотворення.
Схильність сумніватися щодо своїх переконань Людський розум схильний до помилок. Більш того, до помилок системним. На поточний момент кількість виявлених і вивчених психологами когнітивних помилок вже перевалило за 200. Помиляються всі, навіть найрозумніші люди не застраховані від звершення помилок. Тому критично налаштований розум вимагає, щоб ми завжди ставилися до своїх і чужих переконань скептично, задавали питання, ставили під сумнів ідеї і висловлювання, критично аналізували інформацію, яку пропускаємо через себе. Наукове мислення захищає нас від небезпечного ворога - схильності до догматизму. Догматик боїться мислити самостійно, оскільки так і не навчив свій розум сумніватися, аналізувати і зіставляти. Як писав Фрідріх Ніцше: «Найбільший ворог знання - не невігластво, а ілюзія знання». Практика своїх знань в реальному світі Найбільш важливими є ті знання, які будуть нам корисні в реальному житті. Наука вчить нас практичності, тому, що всі отримані знання треба перетворювати в дії.
Безперервне навчання новому Науковий розум подібний до невичерпного джерела, він намагається дізнаватися щось нове кожен день. Багато людей, на жаль, вважають, що вчитися після закінчення школи або вишу вже не потрібно, що отриманих в школі та університеті знань вистачить на все життя. Вони відчувають, що більше не обов'язково шукати нові знання, читати книги, дивитися документальні фільми, експериментувати, проводити дослідження. Таке ставлення формує в них деяку залежність від застарілих моделей життя. Знамениту фразу «Вік живи - вік учись» тепер потрібно сприймати буквально. Навчання має бути безперервним. Уміння і бажання вчитися є основою особистісного зростання і саморозвитку, воно дозволяє швидко адаптуватися до реалій швидко мінливого сучасного світу. Людина, яка ніколи не перестає вчитися, зберігає свій розум гострим, а мислення - НЕ заштампованим. Щоб отримати справжній науковий результат, потрібні роки, деколи - десятиліття наполегливої праці. Це під силу далеко не кожному ... Недоліки освіти, кліпове мислення і характерне для сучасної людини сприйняття світу через призму масової літератури і кінематографа сприяють тому, що дезінформація набуває глобальних масштабів.
Існує кілька ознак, за якими можна відрізнити вченого від псевдовчених:
Дивні регалії
Коли наукову статтю пише заслужений тьютор, голова асоціації коучів – це не надто достовірно виглядає.
Вживання словосполучень: «офіційна наука», «офіційна парадигма» та постійні претензії до наукової спільноти
Проводиться дуже зручна психологічна підміна: офіційній науці протиставляються незалежні експерти, «чиновникам, які потопають в корупції» протиставляються «незалежні борці за правду». І ось ми вже з легкістю віримо, що офіційна наука приховує від нас реальний стан справ. Подібні сумніви, недолік знань, брак інформації і звичка вірити у "всесвітні змови" перетворює нас в простаків, які, роззявивши рот, з захопленням і подивом вбирає в себе подібного роду викриття і сенсації ... Єгипетські піраміди побудували інопланетяни, Місяць - це штучний порожнистий об'єкт, атланти і Нефіліми, страшилки про коронавіруси та ін.
Надмірна глобальність узагальнень і безапеляційність суджень
Серйозний учений, кажучи про гіпотезу, навіть підтриману численними свідченнями, зазвичай додає: «ймовірно», «можна припустити» «більшість фахівців згодні з тим, що ...». Це - хороший тон в науковій публікації. Псевдовчений, викладаючи свій погляд на події, що відбулися навіть тисячу або мільйон років тому, описує їх так впевнено, наче все бачив на власні очі. Серед джерел переважають новинні сайти, статті з Вікіпедії та інші «неавторитетні джерела» Цитата: «Важко уявити, що homo sapiens, вийшовши з низин Нілу 150-130 тис. років тому, переміщався до Близького Сходу десятки тисяч років. Досить згадати, що євреї в біблійні часи пройшли цей шлях за сорок років»
Апеляція до очевидності
На жаль, саме така спрощеність робить гіпотезу доступною масовому читачеві. Використання аргументів «від політики» або «від релігії»
Відсутність конкретики
У науковій літературі прийнято при описі фактів давати їх настільки конкретно, наскільки це можливо, щоб читач міг при необхідності перевірити відповідність інформації дійсності. Це - типова страховка від ризиків наукової помилки. Наприклад, якщо вказується археологічна знахідка - прийнято вказувати точне місце знахідки, її автора і каталожний номер. Якщо розповідається про особливості тваринного - сучасного або вимерлого - має зазначатися конкретне видове латинська назва. Чим менше поняття має людина про предмет, тим більш загальними поняттями вона схильна оперувати.
Ігнорування альтернативних гіпотез
Важливо не тільки те, що пояснення здається логічним - воно повинно бути краще, точніше, ніж інші

Виконання практичного завдання
Завдання 1. Розподіліть названі ситуації за групами: а)інфантильне (незріле мислення), змішування об’єктивного й суб’єктивного; б) догматичне мислення, яке приймає на віру стереотипи; в) пошук причиново-наслідкових зв’язків та знаків

Завдання 2. Змоделюйте кейси про порушення академічної доброчесності та суб’єктивну оцінку інформації.
Завдання 3. Розробіть алгоритм написання курсової/дипломної роботи Які етапи необхідно пройти?