Лекція
ВИХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ (В.П.) Вихідне положення – початкове положення, з якого виконується вправа.
В.П. впливають на правильність виконання та їх ефективність, вони зменшують або збільшують ступінь напруження задіяних м'язів, дозволяють цілеспрямовано впливати на визначені групи м'язів і створюють оптимальні умови для прояву м'язових зусиль. В якості В.п. для більшості ВдЗР застосовуються звичайно різні стійки, положення (сидячи, лежачи на спині, животі), змішані упори (упори на колінах, упори присівши), різні положення рук тощо.
СТІЙКИ Термін “стійка” має два значення: перше – це положення людини, що стоїть на ногах (на одній нозі); друге – положення ногами догори з опорою якою-небудь іншою частиною тіла (стійка на голові, руках тощо). Стійки у В.п. можуть бути різноманітними, кожна має відповідну термінологічну назву. Основна стійка (О.С.) – відповідає стройовій стійці – стійці струнко. Стійка ноги нарізно – ступні розташовані як в о.с., але ноги розставлені на крок.
Різновиди цієї стійки: а) Гімнастична стійка вільно - положення ніг і тулуба аналогічні ,а руки схрещуються на попереку.Щоб ті,що займаються,правильно й одночасно прийняли дану стійку,викладач подає команду,вказуючи, яку ногу потрібно відставити , наприклад :”Правою/лівою/-вільно!”. Цю стійку не плутати з уставною, при якій послаблюється в коліні та чи інша нога, яка приймається на команду” Вільно!”;
б) вузька стійка ноги нарізно – відстань між ступнями удвоє вужча, чим у стійці нарізно;
в) широка стійка ноги нарізно - ноги розставлені більше ,ніж на крок;
г) стійка ноги нарізно правою (лівою)- одна нога спереду, друга-ззаду;
д) стійка навхрест - одна нога знаходиться перед другою навхрест. Якщо нога ставиться ззаду, то обов’язково до назви додається слово” ззаду”; е) зімкнута стійка – стопи зімкнуті;
ж) стійка п’ятки нарізно (носки зімкнуті). Якщо стійка виконується на одній нозі, потрібно вказувати на якій і положення другої ноги, наприклад:” Стійка на правій (лівій)ліву(праву)назад.
Вище перелічені стійки можна виконувати на носках, на п’ятках і т. п. У всіх випадках при їх назві й запису це треба вказати. У якості в. п. застосовуються стійки на зігнутих ногах:
а) стійка на колінах – коліна, гомілки і носки спираються на підлогу;
б) стійка на одному коліні – коліно, гомілка і носок однієї ноги спираються на підлогу, друга нога зігнута у коліні під кутом 900 .Обов’язково треба вказувати, на якому коліні виконується стійка. Наприклад, “стійка на лівому коліні”;
в) присід – положення на зігнутих ногах;
г) напівприсід – положення на напівзігнутих ногах;
д) випади правою (лівою) вперед, назад, в сторону
ПОЛОЖЕННЯ СИДЯЧИ В гімнастиці ці положення позначаються терміном сіди. Сід – положення сидячи на підлозі, ноги прямі, носки – натягнуті, руки торкаються опори біля себе (трохи позаду) чи знаходяться у якомусь іншому положенні (у цьому випадку їх положення завжди вказується).
а) сід ноги нарізно – те ж положення ,але ноги розведені нарізно;
б) сід зігнувши ноги – те ж положення, але ноги зігнуті;
в) сід кутом – те ж положення, але тулуб і підняті ноги утворюють кут;
г) сід кутом ноги нарізно – те ж саме, але ноги розведені нарізно;
д) сід зігнувшись – те ж положення, але ноги підняті до вертикалі;
е) сід на стегні – положення сидячи, спираючись на одне стегно, ноги зігнуті (інше положення ніг вказується);
є) сід на п’ятках;
ж) упор сидячи – сід, при якому на руки припадає біля половини ваги
тіла.
ПОЛОЖЕННЯ ЛЕЖАЧИ Положення лежачи прийнято вважати горизонтальним положенням тіла на підлозі або на снаряді з торканням опорної площі одразу кількома частинами тіла. Розрізняють положення:
а) лежачи на спині;
б) лежачи на животі зігнувши руки;
в) лежачи на боці;
г) лежачи на грудях з опорою коліном;
д) лежачи на спині зігнувши ноги (ноги вперед).
УПОРИ Упор – положення з опорою руками й, додатково, якою-небудь іншою частиною тіла (змішані упори).
В якості вихідних положень частіше за все використовуються змішані упори:
а) упор присівши – присід з опорою кистями коло носків ніг. Різновиди: упор присівши на правій (лівій),ліву(праву)назад, на носок, в сторону;
б) упор стоячи (зігнувшись) – положення з одночасною опорою руками і ногами (тіло зігнуто у кульшових суглобах, ноги прямі; те ж саме, ноги нарізно;
в) упор лежачи – положення з опорою руками і носками. Різновиди: упор лежачи ззаду; упор лежачи боком (правим, лівим);
г) упор на колінах – положення на колінах з опорою руками (тіло зігнуто у кульшових суглобах під прямим кутом, носки відтягнуті). Різновиди: упор на правому ( лівому) коліні, друга нога відведена назад; упор на коліні (однойменний, різнойменний);
д) упор лежачи на стегнах – положення, коли стегна торкаються опори.
Різновиди: упор лежачи на стегнах ,на передпліччях; упор лежачи ззаду на
передпліччях
ПОЛОЖЕННЯ РУК. Положення рук і рухи руками мають назву по відношенню до тулуба незалежно від його положення у просторі (стоячи, сидячи, лежачи і т.п.) ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РУК.
а) руки вперед (на рівні плечей, паралельно одна до одної, долоні всередину);
б) руки в сторони ( на рівні плечей, долоні до низу);
в) руки вгору (паралельно одна до одної, долоні всередину);
г) руки вниз (опущені вздовж тіла);
д) руки на пояс (плечі й лікті відведені назад);
е) руки перед грудьми (зігнуті на рівні плечей, долоні до низу, лікті відведені назад);
ж) руки за голову (пальці торкаються потилиці).
РУХИ Кожна ВдЗР містить у собі три основні частини:
вихідне положення, один чи декілька рухів і кінцеве положення.
Вихідне й кінцеве положення повинні бути однаковими. Рухи можуть виконуватись якою-небудь однією частиною тіла.
Всі рухи кінцівками або тулубом) чи одночасно, послідовно декількома частинами тіла. Всі рухи кінцівками і тулубом розподіляються на:
піднімання і опускання (рук, ніг) у різних напрямках;
згинання й розгинання (рук, ніг) у різних напрямках;
нахили тулуба у різних напрямках;
повороти (рухи навкруги вертикальної осі – повороти рук, ніг, тулуба у
стійках, сидячи й в інших в.п. на 450
, 900
, 1800 тощо;
колові рухи (коло прямими та зігнутими руками, коло однією ногою у стійці на другій, двома в положенні сидячи, лежачи, тулубом у різних стійках)
Описані рухи можуть виконуватись пружно, ривками, з махами, плавно.
Використовуючи різноманітні вихідні положення і рухи кінцівками та
тулубом, можна підбирати, ускладнювати зміст ВдЗР, враховуючи при цьому
їх вплив на окремі групи м'язів і організм у цілому.
МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ ВДЗР
При вивченні цього розділу бажано використовувати наочні посібники. Комплекси ВРЗ використовуються для вирішення різноманітних задач фізичного виховання. Наприклад, в гігієнічній гімнастиці вони застосовуються з оздоровчою ціллю, у виробничій – служить засобом активного відпочинку, у навчально – тренувальному процесі – готують тих, що займаються, до подальшої роботи над технікою складних вправ і т.п.
При складанні комплексу необхідно визначити об’єм і зміст вправ (їх може бути 8-15), керуючись наступними вимогами:
1. вправи повинні відповідати призначенню комплексу;
2. вправи повинні всебічно впливати на організм тих, що займаються;
3. вправи повинні бути посильними для тих, що займаються(враховується стать, вік, підготовленість);
Порядок вправ у комплексі регламентується такими правилами:
1. суворо дотримуватись принципу поступовості – від простого до складного і від легкого до важкого;
2. першими виконуються вправи на відчуття правильної постави(потягування і т.п.);
3. прості вправи , у яких беруть участь великі групи м’язів (ходьба на місці з високим підніманням стегна, присідання, нахили вперед, назад та інше) виконуються перед вправами для м’язів окремих частин тіла;
4. при виконанні вправ на окремі групи м’язів включати в роботу різноманітні частини тіла, поступово збільшувати інтенсивність. Наприклад: перша серія вправ – вправи для рук і плечового поясу, вправи для тулуба(спини, черевного пресу), вправи для ніг. Друга й третя серії – вправи виконуються у такому ж порядку, але складність та інтенсивність їх повинна збільшуватись. Така послідовність сприяє більшій ефективності вправ.
5. Найбільш інтенсивні і складні вправи для всіх частин тіла(2 – 3) включати у комплекс після вправ для окремих частин тіла.
6. Вправи на силу повинні чергуватись з вправами на розтягування, гнучкість і розслаблення.
7. В кінці комплексу виконуються вправи помірної інтенсивності. Комплекс може бути складений тільки з вправ у парах. У цьому випадку варто дотримуватись тих самих правил, що й для індивідуальних вправ. Вправи в парах можливо також включати у звичайний комплекс серіями (по 2 – 4 вправи) для виховання окремих якостей.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ВдЗР
При вивченні й проведенні ВдЗР використовуються різноманітні способи в залежності від цілей і від задач уроку, а також контингенту тих, що займаються (стать, вік, рівень підготовленості). У практиці використовуються три способи:
1. Роздільний. Він найбільш посильний для будь-якого контингенту, так як передбачає пояснення, призначення й характер вправ, що виконуються. Особливість, притаманна цьому способу – паузи між окремими вправами. Для початку подається команда :”Вправу почи – най!”, для закінчення – “Стій!”. Для зміни вихідних положень (наприклад, перехід із стійки у положення сидячи; з сіда у стійку) подається команда: “Вихідне положення прийняти!”, “Група, сісти !”, або “Група, встати!”
2. Потоковий. Характеризується безперервним виконанням вправ серіями (4 – 6 вправ). Потім робиться пауза, після якої виконується наступна серія вправ. Таких серій може бути від двох до чотирьох, в залежності від цілей й задач уроку. Інший варіант цього способу – виконання вправ потоком – від першої до останньої без зупинки. Потоковий спосіб підвищує щільність занять й активізує діяльність Ц.Н.С. Однак, створити чітке уявлення про черговість вправ ( у процесі виконання попередньої ) складно. Крім цього, потоковий спосіб вимагає обов'язково музичного супроводу, що також створює труднощі для його використання. Проводячи комплекс вправ потоковим способом , потрібно дуже чітко і коротко називати наступну вправу, вказуючи основні дії і спосіб виконання, щоб наступна вправа співпадала з темпом й ритмом вправи , яка виконується у даний момент. Наприклад: “Наступна вправа – присідання” або “Наступна вправа – махи ногами вперед” і т.п. і після паузи “Починай з правої (лівої) і т.п.
3. Прохідний спосіб. Характеризується виконанням вправ у русі, що
дозволяє включити у заняття стрибки, танцювальні і акробатичні рухи, а
також змінювати варіанти виконання вправ.
Цей спосіб має два варіанти:
а) вправи виконуються під час руху кроком(бігом) в обхід або по колу в колоні по одному або по два;
б) вправи виконують під час руху почергово шеренгами по вісі площі залу (площадки) з поверненням на вихідну точку для початку нової або повторення даної вправи.
При вивченні ВРЗ для створення уявлення про них використовуються
наступні форми інформації : розповідь, показ, розповідь з показом, по
розподіленням , ігровий спосіб.
На початку вивчення , розповідаючи або показуючи вправи , викладач
інформує тих, що займаються, про вихідне положення. Команда для прийняття
вихідного положення може бути подана у двох варіантах:
а) називається положення і дається команда “ Вихідне положення –
прийняти!”;
б) називається положення і дається команда “Став”(наприклад: “Руки на
пояс – став!” або “Праву вперед на носок – став!”).
При розповіді дії викладача такі: називається вихідне положення і
рахунок. Це вимагає від тих, що займаються, уваги. Назвавши вправу,
викладач подає команду: ”Вправу – починай!”. При показі вправа показується,
називається тільки рахунок і після цього подається команда до виконання.
При поєднанні розповіді з показом дії вчителя такі: викладач говорить –
“Дивіться, слухайте і виконуйте за мною. Руки вперед – РАЗ, в сторони – ДВА,
коло руками донизу – ТРИ, руки вниз – ЧОТИРИ”. Якщо потрібно повторити
вправу декілька разів, то дається вказівка – “Продовжуємо”.
При способі навчання по розподіленням викладач називає рух (або
показує) і подає команду: ”РОБИ - РАЗ“. Перевіривши правильність
виконання, називає наступний рух і подає команду :”РОБИ – ДВА” і т.д. Потім
ця вправа виконується разом, за командою “РАЗОМ ВПРАВУ ПОЧИ –
НАЙ!”.
Цей спосіб дає можливість безпомилково вивчити новий або складний за
координацією рух.
У той момент , коли студенти закінчують вправу, подається команда
”СТІЙ!”.
При проведенні вправ з недостатньо підготовленим контингентом тих, що займаються, замість команд можна давати розпорядження. Для повернення в основну стійку з різноманітних вихідних положень, з яких виконувались завдання ВдЗР , подаються команди:
а) при виконанні рухів, положень ніг у стійці (випади, відставлення ноги, піднімання прямої або зігнутої ноги) – “ПРИСТАВИТИ ПРАВУ (ЛІВУ)!”;
б) після присідів, упорів, сідів – “ВСТАТИ”;
в) після нахилів – “ВИПРЯМИТИСЬ”;
г) після різноманітних положень і рухів руками : “ РУКИ ВНИЗ СТАВ!” ЗАПИС ВПРАВ.
Записуючи окрему вправу, треба вказувати:
1. вихідне положення
2. назву руху (нахил, поворот і т.п.);
3. напрямок (вправо, вліво, назад і т.п.);
4. кінцеве положення.
Записуючи декілька рухів, які виконуються послідовно , прийнято
розділяти їх комою. Якщо рухи поєднуються один з одним і виконуються один
за одним, то з'єднуються сполучником “і”. Наприклад: нахил прогинаючись і
поворот направо. Якщо рухи виконуються одночасно, то ставиться
прийменник “з”, наприклад: нахил з поворотом.
Для описання рухів руками – кіл й дуг – назва кола чи дуги визначається за
початковим рухом рук або руки. Напрямок рухів кінцівками (руками, ногами)
– визначається по відношенню до тулуба.
Для описання руху, який починається декількома частинами тіла
одночасно, запис треба починати з положення ніг. Потім тулубу і рук.
Наприклад: випад вправи, нахил вліво, руки вгору. Порядок вправ у комплексі
позначається римськими цифрами, а рахунок – арабськими. Запис вправ може
бути термінологічним й графічним.
Прийоми проведення ВРЗ
Емоційний фон, особливо на заняттях з дітьми має велике значення. Проводячи ВРЗ для активізації уваги та підвищення рівня емоційного стану учнів рекомендується використовувати:
1. Оплески руками. Наприклад: махи ногами з оплесками під ними;
2. Зміна місць під час виконання вправи на останні 2-4 рахунки;
3. Виконання вправи при різному розміщенні учнів. Сприяє самостійності тих, що займаються:
4. Виконання вправи з закритими очами;
5. Виконання вправи при фіксації окремих положень до 4-6 рахунків;
6. Виконання одної вправи у різному ритмі.
Наприклад: 1.Руки вперед 2.Руки в сторону 3.Пауза 4.Руки вниз 5.Руки вперед 6.Пауза 7.Руки в сторони 8. Руки вниз
7. Виконання вправи у різному темпі. Поступово прискорюючи, уповільнюючи. Швидко – повільно;
8. Виконання вправи з різних В.П. Наприклад: нахили із стійки ноги нарізно, навхрест, на одній нозі;
9. Виконання вправи з поворотами на 90 °, з кроками в сторону або вперед.