Лекція
Заняття з фізичної культури як основна орагнізаційна форма навчання дітей дошкільного віку фізичних вправ
План
Завдання оптимізації рухового режиму (РА) дітей
Типи фізкультурних занять
Структура та зміст занять з фізичної культури
Способи організації дітей на заняттях з фізичної культури
Заняття з фізичної культури на повітрі
Раціональне використання фізкультурного обладнання
1. Завдання оптимізації рухового режиму (ра) дітей
Заняття з фізичної культури є основною організаційною формою навчання дітей фізичних вправ. Вони обов'язкові для всіх вихованців і проводяться з постійним складом дітей певної вікової групи за чітким розкладом – щоденно протягом усього календарного року. Для кожної вікової групи встановлена доцільна тривалість занять.
У процесі проведення занять з фізичної культури найбільш повно вирішуються оздоровчі, освітні та виховні завдання: зміцнення здоров'я дітей, загартування їх організму, формування вмінь та навичок основних рухів (ходьба, біг, стрибки, метання та ін.), вправ спортивного характеру (плавання, їзда на велосипеді, ходьба на лижах та ін.), виховання позитивних моральних та вольових рис характеру, розвиток фізичних якостей, виховання зацікавленості до доступних дошкільникам видів рухової діяльності.
Усі ці завдання тісно взаємопов'язані і вирішуються комплексно. Наприклад, на занятті з фізичної культури у середній групі діти виконують ходьбу по колоді, стрибки в глибину, підлізання під дугу та метання м'ячів у ціль, беруть участь у грі «Пташки і кіт». У процесі заняття у дітей формуються або удосконалюються навички запропонованих основних рухів, розвиваються фізичні якості (сила, швидкість, спритність), виховуються вольові та моральні риси характеру (дисциплінованість, сміливість, чесність та ін.).
У процесі оптимізації РА дітей у дошкільному закладі варто створювати такі умови, які сприяють розв'язанню комплексу оздоровчих, виховних та навчальних завдань.
Оздоровчі завдання
Оздоровчі завдання спрямовані на задоволення потреби дітей у русі, удосконалення систем і функцій організму, збереження та зміцнення здоров'я.
Для успішної реалізації поставлених завдань педагог має:
• піклуватися про фізичне й психологічне благополуччя дітей, не допускати травматизму, фізичних та емоційних перевантажень, що призводять до стомлення й перевтоми;
• пояснити дітям, що рухова активність є одним із джерел міцного здоров'я;
• учити дітей регулювати свою РА, чергуючи інтенсивні рухи з менш інтенсивними та з відпочинком;
• повідомляти дітям про те, що на заняттях, пов'язаних з напруженою розумовою активністю, необхідно виконувати нескладні фізичні вправи (фізкультурні хвилинки) з метою попередження стомлення та збереження працездатності;
• спонукати дітей до самостійного використання знайомих типів та способів загартовування в дитячому садку.
Внаслідок занять за запропонованою моделлю рухового режиму діти зможуть:
• дізнатися про основи здорового способу життя;
• свідомо ставитися до власного здоров'я та використовувати доступні способи його зміцнення;
• одержати елементарні уявлення про вплив деяких профілактичних процедур;
• самостійно виконувати гігієнічні процедури, володіти навичками самообслуговування;
• із задоволенням виконувати різні рухи на вулиці за будь-якої погоди;
• щодня займатися фізичними вправами, грати в рухливі ігри; .
• контролювати своє самопочуття в процесі виконання фізичного навантаження згідно зі своїми можливостями.
Виховні завдання
Виховні завдання спрямовані на розвиток розумових, духовних та фізичних здібностей дітей у їхньому найповнішому обсязі.
Для цього педагогові необхідно:
• підвищувати рівень довільності дій дітей;
• формувати в дітей прагнення до самопізнання та фізичного самовдосконалення;
• формувати у дітей потребу в регулярних заняттях фізичною культурою;
• цілеспрямовано розвивати основні фізичні та морально-вольові якості;
• розвивати у дітей уміння самостійно організовувати рухливі ігри та робити фізичні вправи на прогулянці в різні пори року, використовуючи природне оточення;
• заохочувати рухову творчість та різноманітну ігрову діяльність, підтримувати творчу самодіяльність;
• розвивати інтерес до подій фізкультурного й спортивного життя країни;
• розвивати позитивні емоції та дружелюбність, уміння спілкуватися з однолітками, навчати взаєморозуміння та співпереживання.
У результаті виховної роботи діти зможуть навчитися:
• докладати вольових зусиль (витримка, наполегливість, рішучість, сміливість) для досягнення поставленої мети;
• брати активну участь у різних типах занять із фізичної культури;
• прагнути до збагачення свого рухового досвіду та проявляти зацікавленість на заняттях певними типами фізичних вправ;
• підпорядковувати свої бажання загальним вимогам і правилам під час виконання різних фізичних вправ та ігор;
• проявляти ініціативу під час придумування варіантів знайомих ігор і розподілу ролей;
• самостійно організовувати нескладні ігри-змагання, естафети, використовуючи свій руховий досвід;
• прагнути до поліпшення показників фізичної підготовленості;
• свідомо ставитися до регулювання своєї рухової активності та вміти управляти нею;
• відчувати радість від зростаючої самостійності, спритності, упевненості, можливості продемонструвати свої успіхи перед однолітками й поділитися з ними накопиченими вміннями та знаннями.
Навчальні завдання
Навчальні завдання спрямовані на оволодіння дітьми ревного обсягу знань, умінь, навичок, фізичних якостей, необхідних для їхнього всебічного розвитку.
Педагог повинен:
• розширювати дитячі уявлення й знання про різноманітність фізичних і спортивних вправ;
• викликати в дітей прагнення виражати свої можливості в ході виконання фізичних вправ; правильно оцінювати свої сили, мобілізувати їх залежно від поставлених завдань;
• учити дітей співвідносити результат руху з величиною докладених зусиль;
• виховувати в дітей інтерес до змагань як форми максимального прояву їхніх фізичних та психічних можливостей;
• розпочати цілеспрямований розвиток фізичних якостей (швидкісних, швидкісно-силових, сили та гнучкості), звертаючи особливу увагу на розвиток витривалості та спритності;
• розвивати почуття рівноваги, координацію рухів, поліпшувати орієнтування в просторі;
• закріплювати отримані раніше вміння та навички, стежити за рухами, порівнювати й аналізувати їх.
Діти вчаться:
• упевнено володіти «абеткою рухів»: опановувати елементи техніки всіх типів життєво важливих рухів, базові вміння й навички в спортивних іграх;
• усвідомлено й самостійно користуватися певним обсягом знань і вмінь у різних умовах (у лісі, парку, під час виконання важких рухових завдань тощо); ставити завдання й знаходити найбільш раціональні способи їхнього розв'язання, співвідносити послідовність, напрямок, характер дій зі зразком;
• самостійно регулювати свою РА, чергуючи рухливі ігри з менш інтенсивними та з відпочинком.
2. Типи фізкультурних занять
Фізкультурні заняття були введені в дошкільні заклади в 50 роках XX століття. Спочатку заняття з використанням фізичних вправ отримали назву занять гімнастикою та рухливими іграми. Ця назва визначала зміст рухових дій, які включались до заняття, що обмежувалось рухливими іграми та фізичними вправами, що входять до основної гімнастики (основні рухи, загальнорозвивальні та стройові вправи).
У подальшому завдяки науковим дослідженням Е. Вільчковського, О. Кенеман, Т. Осокіної, Г. Лєско-вої, Г. Юрко та інших коло фізичних вправ для дошкільнят розширилося. Була доведена доцільність і корисність включення до роботи з дітьми спортивних видів фізичних вправ: плавання, навчання ходьби на лижах, катання на ковзанах; а також елементів спортивних ігор: баскетболу, тенісу, бадмінтону тощо. Оскільки зміст занять значно розширився, їх починають називати заняттями фізичними вправами.
Базова програма наголошує на використанні принципу гнучкості. На нашу думку, реалізація цього принципу при проведенні занять з фізичної культури може бути реалізована через добір різних типів занять.
Заняття з фізичної культури відрізняють за змістом і педагогічними завданнями. За змістом вони розподіляються на комплексні та заняття з акцентом на певний вид навчального матеріалу. З дошкільниками, як правило, проводять комплексні заняття, на яких діти виконують загальнорозвиваючі вправи, основні рухи та беруть участь у рухливій грі. Однак можна проводити заняття, що передбачають переважно один вид вправ, наприклад, плавання, катання на ковзанах, лижах та ін.
Залежно від поставлених педагогічних завдань заняття з фізичної культури поділяють на заняття ознайомлення з новим матеріалом, вивчення нового матеріалу, закріплення та удосконалення фізичних вправ, заняття мішаного типу та контрольні. Кожне з них має свої особливості.
Заняття ознайомлення з новим матеріалом можуть бути поодинокими з кожного виду фізичних вправ, тому що на наступних заняттях діти виконуватимуть вже знайомі вправи. На цьому занятті вихователь (в старших групах краще підготовлена дитина) демонструє нову вправу, її також можна показати на малюнках. Далі дітям розповідають про способи виконання даного руху. Потім передбачається обов'язкове виконання дітьми цього руху або окремих його елементів за допомогою вихователя.
Заняття вивчення нового матеріалу (формування рухових вмінь) провадяться після занять з ознайомленням з новим матеріалом. На цьому занятті вихователь пояснює виконання вправи, що вивчається, у разі необхідності показує її; виправляє помилки, надає допомогу та страховку; дає оцінку дітям щодо якості виконання руху.
На заняттях закріплення та удосконалення техніки виконання фізичних вправ формують вміння та навички основних рухів або вправ (ігор) спортивного характеру. Поступово автоматизуються елементи вправи, що вивчається, вони виконуються все більш чітко та легко, з поступовим переходом на м'язовий (підсвідомий) контроль за її виконанням. Багаторазове повторення руху у стандартних та ускладнених умовах виконання (на місцевості з подоланням природних перешкод), також у процесі рухливих ігор.
Частіше за все проводять заняття мішаного типу, де поряд з вивченням нового матеріалу діти вдосконалюють техніку виконання вправ і рухових дій, що вивчалися раніше.
Контрольні заняття проводяться як на початку, так і наприкінці кварталу або навчального року, з метою виявлення ступеня володіння дітьми основними рухами на даний період, а також визначається результативність проведеної за квартал або рік роботи. Епізодично, за завданням завідуючої, методиста, інспектора-методиста вихователь планує на цьому занятті певні основні рухи або вправи спортивного характеру (на майданчику), вже вивчені дітьми, для об'єктивної оцінки якості їх засвоєння. Кількість контрольних занять трохи збільшується у старших групах.
Кожному типу заняття відповідають певні педагогічні завдання, які випливають із єдиної для всієї серії занять дидактичної мети – сформувати конкретні рухові вміння та навички. Наприклад, вивчаючи стрибки у висоту з розбігу (старші дошкільники), дидактична мета формулюється так: «Сформувати навичку у стрибках в висоту з розбігу». Виходячи з цієї мети, на серії занять вирішується ряд конкретних дидактичних завдань:
ознайомлення дітей із стрибком у висоту з розбігу;
вивчення елементів стрибка (відштовхування однією ногою з одного, двох, трьох і т.д. кроків; згинання ніг у польоті, стійке приземлення);
удосконалення стрибка, поступово збільшуючи висоту перешкоди – 20-25см - 30-35 см і довжину розбігу до 6-8 м;
перевірка і оцінка техніки стрибка в висоту з розбігу (наприкінці навчального року).
Знання типології занять дозволяє вихователю вибрати ту організацію заняття, яка найбільше відповідає поставленим педагогічним завданням.
Під час річного планування занять із фізичної культури слід звертати особливу увагу на взаємозв'язок змісту програмного матеріалу, спиратися на принципи повторюваності та поступового ускладнення. До програми з фізичної культури для дітей старшого дошкільного віку варто включати різні типи занять. Нижче подано опис Деяких видів навчальних занять із фізичної культури, що добре зарекомендували себе на практиці.
Традиційне заняття
Заняття традиційного типу може мати навчальний, змішаний і варіативний характер. Заняття навчального характеру спрямоване на ознайомлення з новим програмним матеріалом (навчання спортивних ігор і вправ, знайомство з правилами, змістом, технікою виконання різних видів рухів тощо). Заняття змішаного характеру спрямоване на розучування нових і вдосконалення освоєних раніше рухів. Його будують головним чином на повторенні пройденого матеріалу. Заняття варіативного характеру ґрунтується на добре знайомому матеріалі, але включає ускладнені варіанти рухових завдань (у рухливих іграх, на смузі перешкод, в іграх-естафетах).
Тренувальне заняття
Заняття тренувального типу спрямоване на розвиток рухових і функціональних можливостей дітей. Воно включає велику кількість циклічних, музично-ритмічних^ рухів, елементи акробатики, диференційовані рухові завдання, зорієнтовані на розвиток швидкості реакції, спритності та витривалості.
Ігрове заняття
Ігрове заняття побудоване на основі різноманітних рухливих ігор, ігор-естафет, ігор-атракціонів.
Сюжетно-ігрове заняття
Сюжетно-ігрове заняття організовують на цілісній сюжетно-ігровій ситуації, яка відображає в умовній формі навколишній світ. Воно складається з різних видів основних рухів та ігрових вправ загальнорозвиваючого, імітаційного характеру («Подорожі», «Цирк», «Спортсмени», «Зоопарк», «Рибалки» тощо). Таке заняття може включати в себе різні завдання з розвитку мовлення та з ознайомлення з довкіллям, а також з формування елементарних математичних уявлень.
Заняття з використанням тренажерів
Заняття з використанням тренажерів і спортивних комплексів передбачає різноманітні вправи: виси, лазіння по канату, по драбині, по гімнастичній стінці, по мотузяних сходах; вправи з найпростішими тренажерами, такими як диск «Здоров'я», гумове кільце, гімнастичний ролик, гантелі, дитячі еспандери тощо; вправи з тренажерами складної будови (для дітей віком 6—7 років), такими як «Наїзник», «Велосипед», «Бігова доріжка», «Лавка для преса», «Здоров'я», «Веслування» тощо. Важливо, щоб діти набули певних рухових умінь і навичок, навчилися самостійно користуватися тренажерами, опанували прийоми страховки.
Заняття з використанням найпростіших тренажерів можна проводити за традиційною методикою. Вступна частина (тривалість 5—7 хвилин) складається з ходьби в різному темпі, легкого безперервного бігу (1,5—3 хвилини). До основної частини заняття замість комплексу вправ загальнорозвиваючої дії включають вправи з найпростішими тренажерами, які можуть виконувати всі діти (фронтальним способом). Після виконання вправ із тренажерами дітям пропонують вправи з основних видів рухів й одну ігрову вправу, підібрану з урахуванням рівня РА дітей. У заключній частині заняття проводять малорухливу гру або спокійну ходьбу з дихальними вправами.
Використання тренажерів складної будови вимагає ретельного Продумування змісту та організації заняття. На самому початку проводять коротеньку розминку, тривалістю не більше 3 хвилин, яка включає ходьбу в різному темпі, що поступово переходить у біг, безперервний біг (ЗО—60 секунд), дихальні вправи. Після розминки дітей поділяють на дві підгрупи (по 5—7 чоловік). Одна підгрупа,займається на тренажерах-під керівництвом вихователя з фізичної культури. Він контролює фізичне навантаження (тривалість, вправи, повторюваність, темп), дає вказівки, відзначає помилки, спостерігає за станом та активністю кожної дитини. У ході роботи на тренажерах дітям через кожну хвилину дають перепочити (ЗО—60 секунд). Загальна тривалість при цьому становить 3—5 хвилин, залежно від можливостей дитини. Якщо є кілька видів тренажерів, то діти міняються місцями через 1—2 хвилини. Бажано мати не менше трьох видів тренажерів для різних груп м'язів. Інша підгрупа в цей час виконує довільні рухи з різним інвентарем (м'яч, обруч, скакалка, ракетка з воланом тощо), при цьому вихователь групи стежить за виконанням рухів (нагадує, показує дії, допомагає вибрати інвентар тощо). Підгрупи міняються місцями через 8—10 хвилин.
Наприкінці фізкультурного заняття, можна запропонувати комплекс ігрових вправ на розслаблення м'язів («Квіти розпускаються», «Листя опадає», «Сніжинки тануть» тощо), під час якого діти виконують такі рухи, як розслаблене піднімання, розведення, випрямлення рук з різних вихідних положень, махив повільному темпі, обертальні рухи кистями рук, нахили тулуба вперед, у сторони, присідання, спокійне опускання рук тощо.
Для підтримки інтересу дітей до занять із використанням складних тренажерів можна створювати різні ігрові ситуації й наводити образні порівняння. Наприклад, тягнути на себе пружини тренажера «Здоров'я» в положенні сидячи, ноги підняті — це «їзда на конячці». Можна запропонувати дітям самим придумати образи, допомогти їм створити цілісний сюжет, наприклад, «Політ у космос», «Гонки велосипедистів», «Кінний спорт». Неабияке значення для підвищення інтересу дітей та ефективності впливу вправ має також музичний супровід. Використання тренажерів на фізкультурних заняттях зі старшими дошкільниками сприяє їхньому всебічному розвитку, підвищує зацікавлення до вправ, активізує пізнавальну й творчу діяльність, робить дітей більш організованими.
Заняття з ритмічної гімнастики
Заняття з ритмічної гімнастики проводять під музику з використанням різних видів ходьби, бігу, стрибків, танцювальних рухів. На цих заняттях рухи не розучують, тому що весь програмний матеріал має бути добре знайомий дітям. Усі рухи попередньо розучують без музики на фізкультурних і музичних заняттях. Заняття з ритміки сприяють удосконаленню координації рухів, поліпшенню постави, розвитку пам'яті, уваги, слуху, творчої активності дітей, розвивають музично-естетичні почуття. Педагог має підібрати високомистецькі музичні твори, які містять яскраві вражаючі образи. Дітям пропонують різну музику для різних видів основних рухів: ходьба — енергійна, радісна, спокійна, урочиста, м'яка, пружиниста; крок — танцювальний, спортивний; біг — легкий, енергійний, м'який, з підскоками; стрибки — легкі, м'які, енергійні, на одній нозі, на двох ногах, зі зміною ніг; рухи рук — м'які, різкі, плавні, напружені тощо.
Заняття з ритмічної гімнастики умовно складається з трьох ' основних частин:
• підготовча частина (тривалість не більше 5 хвилин), яка включає різні види ходьби, бігу, стрибків;
• основна частина (тривалість 15—20 хвилин), куди входять загальнорозвиваючі вправи для різних груп м'язів, стрибки й танцювальні вправи, вправи з елементами акробатики та художньої гімнастики;
• заключна частина, що складається зі спокійних рухів на розтяжку хребта та розслаблення всіх груп м'язів (у положенні сидячи або лежачи).
У середньому весь комплекс триває 25—30 хвилин.
Заняття за інтересами
На заняттях за інтересами дітям дають можливість самостійного вибору різноманітних рухів із запропонованим інвентарем.
Це сприяє розвиткові рухових здібностей і творчої активності дітей. Наприклад, уся фізкультурна зала може бути поділена на кілька ігрових зон. У кожній зоні розташовують певний фізкультурний інвентар.
Перша зона: м'ячі різних видів та розмірів (набивні м'ячі вагою 0,5 кг, масажні м'ячі, тенісні м'ячі, м'ячі-кулі тощо).
Друга зона: обручі різних розмірів, гумові кільця, скакалки, стрічки, кеглі тощо.
Третя зона: смуга перешкод, що складається з різних гімнастичних модулів (циліндри, конуси, кільця, дуги, напівдуги тощо), гімнастичної лави, гімнастичної стінки, матів, дуг,різних розмірів, батутів.
Четверта зона: тренажери складної будови («Велосипед», «Бігова доріжка», «Веслування» тощо).
П'ята зона: тренажери найпростішої будови (гантелі, еспандери, диски «Здоров'я» тощо).
Шоста зона: комплекти для спортивних ігор (бадмінтон, городки, теніс, хокей, футбол).
Вихователь із фізичної культури пропонує дітям вибрати будь-яку ігрову зону й виконати довільні рухи з інвентарем. При цьому він надає їм допомогу: нагадує, як користуватися інвентарем, пропонує різні варіанти виконання завдання тощо. Через 5—6 хвилин звучить музичний сигнал, і діти переходять в іншу самостійну обрану зону. Впродовж заняття діти проходять усі ігрові зони.
Тематичне заняття
Тематичне заняття проводять за спеціальною методикою й присвячують якомусь одному виду фізичних вправ: лижі, елементи гри в теніс, баскетбол, бадмінтон. На заняттях цього типу важливо домагатися високої якості виконання завдань.
Комплексне заняття ,
Заняття комплексного характеру спрямоване на синтез різних видів діяльності. За допомогою рухів можна вирішувати завдання з різних розділів програми: з математики, розвитку мовлення, конструювання тощо. Для цього в основній частині заняття після / виконання загальнорозвиваючих вправ дітям пропонують кілька ігрових вправ на зразок «Хто збере найбільше предметів», «Підбери пари» (на знаходження предметів одного кольору, однієї форми), «Збудуй піраміду» (за зразком). Діти танцюють, рухаються під музику, а після сигналу виконують певні, рухові завдання: зібрати якнайбільше кубиків одного кольору, побудувати, такий самий будинок, який зображено на картинці тощо.
Контрольно-перевірочне заняття
Це своєрідне підсумкове заняття-залік, спрямоване на кількісну й якісну оцінку результатів, досягнутих дітьми з основних видів рухів і в розвитку фізичних якостей. Основна мета заняття — швидке виявлення помилок у техніці виконання рухів та їх усунення. Вихователь заздалегідь готовить бланки протоколів оцінки фізичних якостей і рухової підготовленості дітей. У таких заняттях беруть участь вихователі груп і методист. Упродовж року заняття такого типу проводять не менше двох-трьох разів, бажано на початку, в середині й наприкінці навчального року. Результати, зафіксовані в протоколах, аналізують і порівнюють з орієнтовними показниками для даного віку, що дає можливість простежити динаміку освоєння дітьми основних видів рухів та розвитку фізичних якостей.
Заняття «Туризм»
Заняття «Туризм» проводять на повітрі, у найближчому лісі або парку. На такому занятті в умовах природного оточення можна закріплювати отримані раніше рухові навички та вміння. Для проведення диференційованих ігрових вправ можна взяти різний дрібний інвентар (гумові кільця, геометричні форми, м'ячі, ракетки та волани тощо).
. У зміст заняття входить невелика розминка, що включає дві-три вправи загальнорозвиваючої дії, ходьбу в різному темпі та біг упродовж 1,5—2 хвилин. Далі дітям пропонують вправи на смузі перешкод (ходьба по поваленому дереву, перестрибування з пенька на пеньок, через струмочок тощо), ігрові вправи на увагу («Не забувай своє ім'я», «Будь уважний», «Збери предмети парами за кольором, формою» тощо).
Структура та зміст занять з фізичної культури
Заняття з фізичної культури з дітьми двох-шести років проводяться щоденно. У теплий період року вони плануються на фізкультурному майданчику, а взимку, восени та весною два з них проводять у залі, інші - на свіжому повітрі (у дошкільних групах).
Зміст заняття містить навчальний матеріал програми, діяльність вихователя та діяльність дітей.
Змістовну сторону заняття складають фізичні вправи (загаль-норозвиваючі вправи, основні рухи, рухливі ігри, вправи спортивного характеру та ін.), які обумовлені програмою для кожної вікової групи.
Наступним елементом змісту заняття є педагогічна діяльність вихователя. Вона складається із формулювання навчальних завдань, створення умов для успішного навчання, мотивації, регулювання фізичних навантажень, контролю за навчальною діяльністю дітей, виховання в них моральних та вольових якостей і та ін.
Для того щоб засвоїти зміст програми, діти повинні прикласти на заняттях свої інтелектуальні, емоційні, вольові та фізичні зусилля, які у сукупності складають їх навчальну діяльність.
Процес оволодіння дітьми фізичних вправ передбачає такі навчальні дії:
орієнтувальні дії (спостереження, слухання, осмислення, запам'ятовування);
рухові дії (вивчення, закріплення, удосконалення техніки рухів у стандартних та нестандартних умовах, розвиток рухових якостей);
контрольно-оціночні дії (самоконтроль, самооцінка, виправлення своїх помилок).
Навчання фізичних вправ під час занять потребує організації активної рухової діяльності дітей відповідно до певних психологічних та фізіологічних закономірностей розвитку їх організму. Врахування цих закономірностей обумовлює визначення в структурі занять трьох функціонально пов'язаних складових частин: підготовчої, основної та заключної. Послідовність розміщення цих частин відображає закономірності зміни працездатності організму дитини під впливом фізичних навантажень, і тому вона стабільна для будь-якого типу заняття. Зміст та тривалість кожної частини може варіювати залежно від віку дітей, рівня їх рухової підготовленості та конкретних дидактичних завдань заняття.
Підготовча частина має мету – організувати дітей, зосередити їхню увагу на виконанні фізичних вправ, створити бадьорий настрій, забезпечити психологічну та фізіологічну підготовку організму дітей до розв'язання основних завдань заняття.
У цій частині також вирішуються відносно самостійні завдання: формування та закріплення навичок стройових і загальнорозвиваючих вправ, формування правильної постави, розвиток рухових якостей, сприяння гармонійному зміцненню м'язового апарата та ін.
Психологічна підготовка дітей полягає в зосередженні їх уваги на вирішення конкретних навчальних завдань за допомогою рухових дій, а також стройових вправ. Фізіологічна підготовка спрямована на досягнення готовності організму до виконання більш складних рухів в основній частині заняття. Для цього застосовуються загальнорозвиваючі вправи, які поліпшують кровообіг, забезпечують розігрівання м'язів, підвищують працездатність організму.
До змісту підготовчої частими заняття входять: стройові вправи, різноманітні шикування та перешикування (в колону, шеренгу, з колони по одному в три-чотири колони та ін.), ходьба звичайна та імітаційна, біг, підстрибування, вправи на орієнтування у просторі, танцювальні та загальнорозвиваючі вправи.
На початку заняття вихователь шикує дітей у колону або шеренгу, їх шикують на довшому боці залу (майданчику), на відстані 1-2 м від стіни, спиною до вікон (сонця). Старші діти шикуються та рівняються по носках ніг за командою «В одну шеренгу ставай!». Повідомляється короткий зміст заняття (починаючи з середньої групи). Це настроює дітей на краще виконання запланованих вправ і допомагає чіткіше розпочати заняття.
У цій частині доцільно також застосовувати вправи на орієнтування в просторі (ходьба зі зміною напрямку, змійкою та ін.) та увагу (зміна темпу ходьби відповідно до музики та підрахунку вихователя, зупинки під час ходьби та повільного бігу за сигналом та ін.). Ці вправи спрямовані в основному на розвиток спритності, підвищення уваги та спостережливості дітей.
Під час ходьби вихователь стежить за поставою дітей, щоб вони трималися рівно, не опускали голову, розпрямляли плечі й робили енергійні рухи руками. Для профілактики плоскостопості застосовують імітаційні вправи: ходьба на зовнішньому боці стоп, як ведмедик; на носках, як лисичка; з високим підніманням стегна, як конячка, та ін. Значно активізують дітей та підготовляють їх до наступної діяльності вправи ігрового характеру («Будь уважним», «Зроби фігуру», «Знайди собі пару» та ін.).
Якщо діти виконують загальнорозвиваючі вправи з посібниками, то треба подбати про раціональний спосіб їх роздачі. Посібники розкладають на стільчиках або гімнастичній лаві (прапорці, брязкальця, кубики), деякі з них складають в піраміду (палиці, обручі) або в кошик (м'ячі). Діти під час ходьби беруть їх, а потім перешиковуються для виконання загальнорозвиваючих вправ.
Молодших дітей (включаючи другу молодшу групу) шикують в коло. Щоб їм зручніше було виконувати загальнорозвиваючі вправи, групу треба розімкнути. За вказівкою вихователя діти роблять два-три кроки назад – коло стає широким і ніхто нікому не заважає.
Середню групу перешиковують з утворенням ланок. Щоб не витрачати зайвого часу на розімкнення у колонах і по рядах, використовують певні орієнтири. Діти, які утворюють свої ланки, йдуть у напрямі кубиків (кеглів), поставлених на певній відстані один від одного в кінці залу (майданчика). На них орієнтуються ведучі, щоб дотримуватися потрібних інтервалів між колонами. У рядах діти розмикаються по ходу, піднімаючи вперед обидві або одну руку (якщо у другій посібник).
Дошкільників старшої та підготовчої до школи груп перешиковують через центр по три-чотири. Підгрупи дітей (по 3-4) після команди вихователя «Через центр по три (чотири) направо (наліво) руш!» одночасно повертаються (праворуч або ліворуч) і рухаються шеренгою, дотримуючись рівняння, до протилежного кінця залу (майданчика). У такому перешикуванні дітям легше дотримуватися в русі потрібних інтервалів між колонами і по рядах. Епізодично може бути застосовано перешикування у колону по чотири з розходженням через центр залу (майданчика) спочатку по одному, а потім у парах.
Виконання загальнорозвиваючих вправ спрямоване на покращання загально-фізичної підготовки дітей, зміцнення здоров'я та підготовку їх організму до більш напруженої роботи у наступній частині заняття. При їх проведенні в усіх вікових групах слід ширше застосовувати різні вихідні положення: сидячи, лежачи, стоячи на колінах та ін. Це значно підвищує фізіологічний ефект впливу вправ на організм дітей, створює позитивні умови для розвантаження хребта та корекції порушень постави.
У молодших групах у зв'язку з тим, що рухова пам'ять дітей недостатньо розвинена, вихователь після показу вправи виконує її з дітьми від початку й до кінця. У старших групах після показу і пояснення він лише починає вправу з дітьми (два-три повторення), а потім дошкільники виконують її самостійно. Якщо вправи знайомі дітям, показувати їх не варто. Досить перед початком виконання нагадати назву руху (нахили вперед, присідання та ін.) і вихідне положення, з якого він виконується.
У старших групах до комплексів загальнорозвиваючих вправ доцільно вводити підвідні вправи до тих рухів, що вивчатимуться або вдосконалюватимуться в основній частині. Наприклад, якщо на занятті буде виконуватися стрибок у довжину з місця, слід ввести до комплексу загальнорозвиваючих вправ підстрибування на обох ногах з одночасним змахом рук вгору.
Після кожної вправи слід робити невелику паузу (10-15 с) для відпочинку, врегулювання дихання та прийняття іншого вихідного положення (у разі необхідності). У цей час вихователь показує та пояснює наступну вправу.
Зацікавленість до загальнорозвиваючих вправ у дошкільників всіх вікових груп значно підвищується, якщо вони проводяться під музику, яка за темпом та ритмом відповідає характеру рухів. Музика створює передумови для більш швидкого засвоєння фізичних вправ, чіткого, ритмічного та координованого їх виконання.
Кожні два тижні у цій частині заняття розучується комплекс загальнорозвиваючих вправ, який потім виконується під час ранкової гімнастики.
Тривалість підготовчої частини заняття – 7-12 хв.
Основна частина заняття присвячується» навчанню та вдосконаленню в дітей основних рухів (стрибки, метання, лазіння та ін.), вправ спортивного характеру (плавання, ходьба на лижах, катання на ковзанах та ін.), комплексному розвитку фізичних якостей, вихованню моральних, інтелектуальних та вольових якостей. Важливе місце тут також відводиться рухливим іграм.
Ця частина заняття розподіляється на такі види діяльності: безпосереднє виконання дітьми фізичних вправ, участь у рухливій грі, сприймання й усвідомлення показу і пояснення вихователя, включаючи й спостереження за виконанням рухів іншими дітьми; необхідний відпочинок, допоміжні дії (розміщення фізкультурного інвентарю, перешикування, перехід від одного виду вправ до іншого і т.д.).
Старших дошкільників потрібно періодично залучати до підготовки місця заняття. Вони розставляють необхідний фізкультурний інвентар: обручі на підставці, дуги, стояки для стрибків у висоту та ін., а після закінчення виконання вправ прибирають його на місце.
У молодших групах у цій частині заняття діти виконують два-три основних рухи, у старших дошкільників їх кількість збільшується до трьох-п'яти рухів. Кожний з них повторюється не менше 5-8 разів, а якщо вправа виконується за короткий відрізок часу (стрибки у довжину з місця, метання, пролізання в обруч та ін.) і вона вже вивчена, кількість повторень збільшується до 10-16 разів.
Для навчання рухів застосовують різноманітні методи та прийоми дидактики. Показуючи вправу вихователю, потрібно виконувати її без напруження, чітко і правильно. До деяких рухів (особливо у старших дошкільнят) залучають до показу найбільш підготовлених дітей. Дошкільники досить добре копіюють продемонстровану їм вправу і від того, як показано певний рух, великою мірою залежить те, як вони ним оволодіють.
Пояснення має бути чітким та доступним для дітей. Коли показ рухів супроводжується поясненням, діти привчаються осмислювати, усвідомлювати свої дії. Під час навчання рухів молодших дошкільників показ їх виконання займає провідне місце. З часом, з розширенням рухового досвіду діти сприймають словесні вказівки без показу, особливо виконуючи відомі їм рухи.
Під час формування рухових навичок у старших вікових групах доцільно пропонувати дітям оцінювати виконання рухів їх однолітками, а також аналізувати свої особисті рухові дії. Усе це сприяє вихованню в них свідомого ставлення до виконання фізичних вправ й позитивно впливає на вироблення міцних та пластичних навичок.
При виконанні основних рухів вихователь не повинен спонукати дітей до подолання великої висоти або довжини в стрибках, швидкого виконання лазіння по гімнастичній стінці або канату та ін. Важливо зосередити увагу на якості виконання рухів.
У цій частині заняття обов'язково проводиться рухлива гра. Під час вибору рухливої гри обов'язково враховуються підготовленість дітей, їх інтереси, види рухів, які заплановані на даному занятті, місце, де воно проводиться (зал, майданчик), пора року тощо.
Рекомендується проводити такі ігри, які не дублювали б рухи (за епізодичним винятком), що розучують або вдосконалюють в основній частині. Наприклад, якщо діти виконують ходьбу по гімнастичній лаві (колоді), стрибають в глибину та виконують пролізання в обруч, то гра підбирається з бігом або метанням м'яча, щоб всебічно впливає на фізичну підготовленість дітей.
Ігри, складні за організацією та правилами, краще розучувати на прогулянках, це допоможе раціональніше витратити час, відведений на основну частину заняття. Слід також уникати тривалих пауз між повторенням гри, бо це негативно позначається на руховій активності дітей під час заняття. Щоб діти отримали оптимальне фізіологічне навантаження, краще добирати для занять ігри великої рухливості, в яких беруть участь одночасно всі вихованці групи. В усіх вікових групах ігри повторюються 3-5 разів (залежно від складності правил, ступеня рухливості та кількості дітей у групі). Там, де закінчення гри не обумовлено («Квач», «Вудочка» та ін.), вона триває в межах 5-8 хв. Тривалість основної частини заняття – 12-25 хв.
Основна частина розв'язує комплекс програмних завдань: диференційоване навчання основних видів рухів, підібраних з урахуванням рівня РА дітей, розвиток рухових навичок і фізичних якостей, тренування функціональних можливостей організму.
Основна частина заняття починається з виконання вправ загальнорозвиваючої дії, спрямованих на розвиток і зміцнення різних груп м'язів. Після виконання вправ діти роблять коротку пробіжку із середньою швидкістю (не більше 20 секунд), потім проводять спокійну ходьбу й дихальні вправи.
Іноді замість загальнорозвиваючих вправ можна включати вправи з елементами акробатики. Елементи акробатики включають із метою розвитку в дітей рухливості, гнучкості й еластичності хребта й суглобів, удосконалення координації й точності виконання рухів. Навчання акробатичних вправ рекомендуємо проводити в такій послідовності: спочатку слід навчити дітей групуватися, виконувати перекати боком, уперед і назад, а потім робити перекиди. Водночас можна навчати сіду «кутом», стійки на лопатках («берізка»). Для освоєння акробатичної вправи пропонують ряд підготовчих дій, які допоможуть дитині правильно й швидко засвоїти рух. При цьому варто пам'ятати про страховку під час виконання вправи. Акробатичні вправи можна чергувати із загально розвиваючими у цілому комплекс вправ підбирають таким чином, щоб зберігалася поетапність їх виконання в процесі навчання. Недоцільно давати на занятті більше одного нового руху для розучування, основна частина вправ має бути добре знайомою дітям.
Комплекс вправ загальнорозвиваючої дії містить у собі: 1— 2 вправи для рук і плечового пояса (згинання рук у ліктях, обертальні рухи руками тощо), 1—2 — для тулуба (нахили вперед, у сторони, назад тощо), 1—2 — для ніг (махи ногою вперед, назад, у сторони; оплески під ногою тощо), стрибки, підскоки, біг, ходьба на місці, вправи на відновлення дихання. Після розучування комплексу можна пропонувати дітям вправи з різним інвентарем і предметами "(стрічки, обручі, м'ячі, гімнастичні палиці, скакалки тощо).
Старшим дошкільникам можна запропонувати виконати вправи в парах. Вони позитивно впливають на організм дитини. Новизна в розв'язанні рухових завдань різної складності в цих вправах тренує пам'ять та здатність управляти цілим комплексом рухів. Вправи в парах виховують у дітей почуття відповідальності та взаємодопомоги. Під час організації парних вправ важливо враховувати їхню специфіку й строго виконувати ряд вимог: становити пари з урахуванням росту та ваги дітей, давати назву кожному партнерові (1-й, 2-й), задавати ритм і темп згідно з характером вправи, стежити за фізичним навантаженням, регулюючи його кількістю повторень. Парні вправи можна проводити з різних вихідних положень, а також із використанням різного інвентарю.
Після комплексу вправ загальнорозвиваючої дії йдуть основні види рухів. Програмний матеріал з розвитку рухів для дітей віком 5—7 років рекомендують розподіляти за ступенем інтенсивності рухів (високою, середньою, низькою). Диференційоване навчання дітей основних видів рухів полягає в тому, що в ході заняття Пропонують різні рухові завдання, спрямовані на регулювання їхньої РА.
Структура заняття, послідовність проведення розглянутих вище частин його лишаються незмінними. Не можна починати заняття з основної частини, не підготувавши організм до певного фізичного навантаження. Не варто також закінчувати заняття в момент отримання дітьми найбільшого фізичного та емоційного навантаження, без заключної (заспокійливої) частини, не привівши до норми їх пульс і дихання. Проте тривалість кожної частини і обсяг матеріалу не постійні, вони змінюються залежно від навчально-виховних завдань й навколишніх умов (місце, де воно проводиться, пори року; фізичних вправ, які заплановані на даному занятті).
Загальна тривалість занять з фізичної культури в першій та другій молодших групах – 20-25 хв, у середній групі до 30 хв, у старшій і підготовчій до школи групах – 35-40 хв.
Під час занять підвищеної уваги з боку вихователя потребують діти з відхиленнями у стані здоров'я або з затримкою розвитку окремих фізіологічних систем, а також ті, хто часто хворіють, їм в першу чергу необхідний індивідуальний підхід. Для дітей, які перенесли тривалі хвороби (особливо у перші 2-3 тижні), для тих, хто нещодавно поступив до дитячого садка та малоактивних за своїм темпераментом, необхідна більша допомога з боку вихователя (додаткове роз'яснення, показ, страховка) та створення умов, які передбачають полегшення рухових завдань, зниження фізичного навантаження під час виконання вправ та рухливих ігор.
Для занять з фізичної культури треба створити відповідні гігієнічні умови. Якщо заняття проводиться у залі, його заздалегідь провітрюють, прибирають вологим способом, підготовляють потрібний фізкультурний інвентар та посібники. Одяг у дітей під час занять повинен відповідати погодним умовам та стимулювати їх активну рухову діяльність.
У фізкультурному залі доцільно одягати майку, труси, чешки або бути босоніж. Влітку на фізкультурному майданчику – майку, труси, носки, тапочки або полукеди. У прохолодну, вітряну погоду – легкий спортивний костюм, на ногах полукеди або кеди. Восени та взимку при температурі 0...+5" С дітям одягають бавовняну білизну (футболку з довгими рукавами, колготки), вовняний костюм, зверху – лижний, лижну шапочку, рукавички, кеди з вовняними шкарпетками. При зниженні температури до -10°С одягають куртку та тепле взуття.
Вихователь проводить заняття у спортивному одязі (брюки або шорти, футболка чи кофточка, чешки або кеди). Цей одяг дає змогу почувати себе більш впевнено і не заважає показу рухів.
Способи організації дітей на заняттях з фізичної культури
Важлива умова поліпшення якості заняття - використання найбільш раціональних способів організації дітей й досягнення оптимального фізичного навантаження на їх організм. Раціональна організація навчання дітей фізичних вправ є однією з основних передумов суттєвого підвищення загальної та моторної щільності занять з фізичної культури.
Загальна щільність заняття визначається як відношення часу, який педагогічно виправданий, до всієї тривалості заняття. Вона передбачає:
Організацію дітей, повідомлення навчальних завдань.
Підготовку та прибирання фізкультурних посібників, необхідних перешикування дітей під час заняття, та ін.
Безпосереднє виконання фізичних вправ та спостереження за ними під час відпочинку, участь у рухливих іграх, розвиток фізичних якостей.
Пояснення вихователя, виправлення помилок, допомога дітям, страховка.
Використання наочних посібників, показ вправ.
Педагогічний контроль.
Мотивація дітей.
Виховна робота під час заняття.
Підбиття підсумків заняття.
Вищезазначені елементи педагогічної діяльності вихователя, які спрямовані на підвищення загальної щільності заняття, постійно доповнюються та зміцнюються залежно від віку дітей, змісту заняття, педагогічної майстерності вихователя та ін.
Час, затрачений на безпосереднє виконання вправ, має найбільше значення, бо саме в цей період вирішуються оздоровчі й освітні завдання (формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей). Відношення часу, затраченого на безпосереднє виконання фізичних вправ та рухливих ігор, до всього часу заняття називається моторною (руховою) щільністю його.
Моторна щільність - найбільш специфічний показник ефективності заняття. Вона може бути різною залежно від його змісту, організації і методики проведення. Щодо організації і методики, то вона повністю залежить від підготовки вихователя до заняття і дій під час його проведення.
Для збереження часу заняття, для виконання дітьми вправ велике значення мають завчасне розміщення та максимальне використання наявного фізкультурного інвентарю. Щільність заняття також залежить від того, у якому поєднанні за обсягом та тривалістю виконуються такі види діяльності дітей: сприйняття та осмислення пояснень, показ вправ; виконання вправ дітьми; спостереження за рухами інших дітей, відпочинок; допоміжні дії (встановлення фізкультурних посібників); паузи під час занять (чекання своєї черги, роздавання інвентарю та ін.).
Для збереження щільності заняття необхідно намагатися максимально скорочувати час на встановлення та прибирання посібників, чітко пояснювати вправи, запобігати невиправданим паузам для чекання виконання вправ, вибирати найбільш оптимальний спосіб організації дітей для виконання основних рухів. Моторна щільність безпосередньо відображається на фізичному навантаженні. Вихователю слід пам'ятати, що рухи, які виконуються з постійною зміною швидкості та ритму, а також вправи, які пов'язані із статичними зусиллями, стомлюють дітей значно швидше.
Особливої уваги вихователя вимагає визначення та регулювання фізичних навантажень, тому що від них суттєво залежить результат застосування фізичних вправ. Під навантаженням слід розуміти певну величину впливу вправ, що виконуються, на ті чи інші органи, системи органів або весь організм у цілому. Відповідно до цього впливу реакції організму та зміни у його стані у значною мірою обумовлює успішність вирішення завдань, які ставляться перед заняттям.
Фізичне навантаження залежить від багатьох факторів: характеру вправ та ігор, поєднання різних видів рухів, їх інтенсивності, тривалості, кількості повторень, темпу виконання, координаційної складності, ступеня засвоєння даного руху та ін. Воно також залежить від нервово-психічного напруження дитини, її емоційного стану.
Всі ці фактори враховуються при регулюванні фізичного навантаження у процесі занять. Доцільно чергувати фізичне навантаження з відпочинком, більш інтенсивні рухи з менш інтенсивними, більш складні за структурою з менш складними, засвоєні дітьми вправи з новими.
Наші дослідження про вплив різних за обсягом фізичних навантажень на організм дошкільників свідчить про те, що після виконання найбільш інтенсивних вправ (стрибки в довжину, висоту з розбігу, лазіння по канату та ін.) відновний період у дітей у середньому триває 1,5-2 хв. За цей час пульс, як правило, знижується до вихідних даних, а перебудова глибини дихання практично відбувається через 20-30 с. Отже, паузи для відпочинку після виконання вправ, які дають значне навантаження на організм дитини, не повинні перевищувати 1,5-2 хв. Після виконання рухів середньої і малої інтенсивності (стрибки в глибину, вправи з рівноваги, підлізання під дугу та ін.) час на відпочинок скорочується до 25-40 с.
Вибір певного способу організації дітей під час виконання рухів залежить від педагогічних завдань, ступеня засвоєння ними даного руху, його складності, наявності фізкультурного інвентарю та обладнання, місця проведення заняття.
Індивідуальний спосіб передбачає виконання рухів однією дитиною, в той час як інші спостерігають за нею. Цей спосіб застосовується епізодично. Він виправдовується лише на початковій стадії формування навички, коли діти ознайомлюються з новим рухом, а також у молодших групах, якщо виконуються вправи, які потребують страховки (лазіння по гімнастичній стінці, перелізання через колоду, ходьба по гімнастичній лаві). При застосуванні цього способу моторна щільність найбільш низька.
Різновидністю індивідуального способу є виконання вправ за викликом вихователя з метою уточнення деяких елементів рухової дії (одна дитина виконує, а інші спостерігають за нею). Однак індивідуальна робота з дитиною повинна мати місце при будь-якому способі ведення занять.
Фронтальний спосіб організації дітей частіше за все застосовується у підготовчій та заключній частинах заняття. Цей спосіб застосовується при розучуванні нескладних рухів, які не потребують страховки та допомоги з боку вихователя, а також при закріпленні та удосконаленні вже засвоєних рухів. Його перевага – в максимальному охопленні дітей руховою діяльністю та забезпеченні високої моторної щільності заняття.
Проте фронтальний спосіб не позбавлений деяких недоліків. Основний з них той, що вихователю важко здійснювати індивідуальний підхід у навчанні і він змушений в основному вказувати на помилки, характерні для більшості дітей.
Поточний спосіб організації передбачає виконання по черзі одного й того самого руху, найчастіше з шикуванням у колону. Наприклад, вправи у рівновазі, пролізання в обруч, стрибки у довжину або висоту з розбігу та ін. Під час виконання вправ потоком вихователь має змогу давати індивідуальні зауваження. У цьому одна із значних переваг даного способу.
Залежно від конкретних умов може бути організовано два або три потоки. Наприклад, старші дошкільники пролізають в обруч або ходять по гімнастичній лаві двома-трьома потоками (у двох-трьох колонах).
Починаючи із середньої групи, слід привчати дітей без нагадування підходити до приладу, дотримуватися своєї черги. Наприклад, при виконанні ходьби по колоді або лаві, як тільки дитина дійшла до її середини, друга починає ходьбу, а третя в цей час підходить до приладу. Повертаючись на своє місце, після виконання запропонованого руху дитина також виконує вправу. Наприклад, після стрибка в довжину або висоту з розбігу діти йдуть у зворотному напрямку по мотузці, яка лежить на підлозі (землі), або підлізають під дугу. Після ходьби по гімнастичній лаві (колоді) вони виконують пролізання в обруч або стрибають на обох ногах (як зайчики), просуваючись вперед.
При груповому способі організації діти кожної підгрупи мають своє завдання. Дошкільників розподіляють на дві-чотири підгрупи і кожній з них пропонують для виконання різні рухи. Більш складні вправи виконуються під керівництвом вихователя та музичного керівника, а інші (у старших дошкільників) – самостійно. Потім підгрупи міняються місцями.
У застосуванні групового способу важливе значення має правильний добір основних рухів. Не рекомендується застосовувати вправи, спрямовані на розвиток одних і тих самих груп м'язів та фізичних якостей. Наприклад, стрибок у довжину з місця і стрибок у глибину (з гімнастичної лави або куба).
Наукові дослідження (Г.П. Лєскова, Н.А. Ноткіна, Ю.Ю. Рауцкис, О.Л. Богініч та ін.) підтверджують, що найбільш вдалі ті вправи, які доповнюють одна одну у всебічному впливі на організм дитини. Наприклад, вправи з лазіння або рівноваги раціонально поєднувати із стрибками у висоту або довжину; метання предметів у ціль або на дальність – із стрибками в глибину чи довжину з місця, пролізання в обруч (підлізанням під дугою) тощо. Оскільки при виконанні деяких рухів (лазіння по гімнастичній стінці, канату, повзання по лаві та ін.) інші діти тривалий час чекають своєї черги, для заповнення цих пауз рекомендується пропонувати їм додаткові вправи. Вони повинні бути прості та знайомі дітям. Місце для їх виконання відводиться поряд з основною вправою і, як правило, у полі зору вихователя. Наприклад, у старшій групі троє дітей виконують лазіння по гімнастичній стінці (кожний на окремому прольоті), а інші у цей час стрибають зі скакалкою. Після лазіння по стінці діти беруть скакалки і стрибають, а наступні троє виконують лазіння і т.д.
Застосування додаткових вправ значно підвищує рухову активність дітей, дає змогу частіше повторювати різноманітні основні рухи і краще оволодівати програмовим змістом.
Змінний спосіб організації застосовується, коли рух виконує одночасно кілька дітей (3-5-7), а решта спостерігають, чекаючи своєї черги. Так, коли виконується стрибок у глибину, з лави (колоди) можуть одночасно стрибати 4-5 дітей, те саме – у метанні в ціль, лазінні по гімнастичній стінці (канату).
При застосуванні змінного способу вихователю легше спостерігати за дітьми, дозувати навантаження, виправляти помилки, але щільність заняття нижче, ніж при фронтальному способі.
Одним з ефективних способів організації старших дошкільників в основній частині занять є колове тренування. Дітей розподіляють на декілька підгруп (4-5). Кожна з них виконує свій рух певний час (2-3 хв), а потім за командою вихователя переходить по колу до наступної вправи. Він має багато спільного за організацією з груповим способом. Однак головна його мета – спрямованість на комплексний розвиток фізичних якостей у дітей.
Тому вправи не повинні бути складними, щоб діти мали змогу повторювати їх найбільшу кількість разів.
Рухи для комплексу колового тренування підбираються з обов'язковим урахуванням принципу всебічного їхнього впливу на всі основні м'язові групи та системи організму (дихальну, серцево-судинну та ін.). Це дає можливість більш ефективно та цілеспрямовано впливати на розвиток фізичних якостей: швидкості, спритності, гнучкості, сили та витривалості.
Однією з особливостей колового тренування є поєднання досить чіткого нормування фізичного навантаження з його індивідуалізацією. Враховуючи також, що більшість дітей групи одночасно виконує запропоновані вправи, створюються позитивні умови для виховання моральних та вольових якостей: самостійності, наполегливості, дисциплінованості, взаємодопомоги та ін.
Колове тренування має значну перевагу над іншими способами організації, сприяючи збільшенню моторної щільності заняття, підвищенню ефективності навчального процесу. Він дає змогу дітям самостійно виконувати фізичні вправи з носильним для них навантаженням.