Матеріал до теми
ТЕХНІКО-ТАКТИЧНІ ДІЇ СПОРТСМЕНІВ ЄДИНОБОРЦІВ
Кожний спортсмен має елементарний набір технічних і тактичних дій. На
нашу думку, цей елементарний набір техніко-тактичних дій можна назвати
базовим. У процесі навчання єдиноборствам необхідно виділити базові й
додаткові рухи. До базового ставляться рухи й дії, що становлять основу
технічної оснащеності борця. Освоєння базових рухів є обов'язковою умовою.
Додаткові рухи й дії - це елементи окремих дій і варіанти базових рухів,
характерні для конкретного спортсмена у зв'язку з їхніми індивідуальними
особливостями. Додаткові рухи й дії формують індивідуальний стиль
боротьби. На початковому етапі підготовки спортсмена головним завданням
є формування базових рухів.
Відомо, що використання окремих прийомів у дзюдо, як правило, не
приводить до очікуваного ефекту. Тому застосовуються складні технікотактичні дії. У зв'язку з необхідністю формування комбінаційного стилю
боротьби на початковому етапі підготовки до складу базової техніки
включаються сполучення або комбінації, що складаються з базових прийомів.
У боротьбі, на основі структуризації конфлікту двобою в спортивних
єдиноборствах, виділяють обсяг достатньої й необхідної техніки. Обсяг
достатньої техніки має на увазі мінімальну сукупність технічних дій, які
забезпечують борцеві рішення тактичних завдань, щодо проведення двобою.
Цей обсяг аналогічний елементарному набору техніко-тактичних дій, тому що
дозволяє вести єдиноборства із суперником, але ще не є необхідним обсягом
для досягнення спортивної майстерності. Обсяг необхідної техніки являє собою
сукупність технічних дій, що спортсмен може засвоїти з обліком конкретного
тренувального процесу і його індивідуальних особливостей.
При дослідженні змагальної діяльності, в більшості випадків приводимо
тільки найбільше часто оцінювані техніко-тактичні дії, яких недостатньо для повної характеристики схватки єдиноборців. Серед робіт, які дають
характеристики змагальної діяльності . Фахівець дає ряд рекомендацій з індивідуалізації змісту
техніко-тактичної підготовки дзюдоїстів залежно від їхніх морфологічних
показників. Ці дослідження й методики можливо впроваджувати в інші види
єдиноборств.
Розглянемо думку фахівців з питання визначення показників активності й
результативності техніко-тактичних дій висококваліфікованих дзюдоїстів.
Фахівці приводять як найбільш результативний кидок у дзюдо - кидок через
спину. Ранжирування по результативності інших техніко-тактичних дій у
фахівців різниться, але не принципово. Так, із групи кидків руками по
результативності кидки ранжируются в такий засіб кидок захопленням за
стегно зсередини, підхватом за дві ноги. Із групи кидків через стегно,
результативним є кидок через стегно із захопленням. Серед кидків виділяють
підхоплення під одну ногу (другий по результативності із всіх кидків у дзюдо),
потім зачіп зсередини, передня підніжка, підхват і підсікання зсередини. З
кидків з падінням на спину найбільш оцінюваними діями в змаганнях є кидок
через голову й кидок через груди, а в групі кидків з падінням на бік - кидок із
захопленням руки під плече.
У боротьбі в партері найбільш результативними є утримання, які,
найбільше приносять оцінок іппон (чиста перемога). За даними японських
авторів найбільш результативними утриманнями в дзюдо є утримання з боку
голови, поперек, збоку, верхи, збоку із захопленням руки й голови (утримання
наведеній порядку спаду результативності). Дані, які наведені в літературі, по
результативності задушливих і больових прийомів, розходяться. За даними
одних авторів більше результативними в дзюдо є больові прийоми, а по іншим -
більше результативними є задушливі прийоми. На думку японських фахівців,
найбільш результативний задушливий прийом - петля із заду, а з больових -
важіль ліктя (при захопленні руки ногами).