Здоров'язберігаючі т ...

                 План

1. Орієнтування дітей у просторі

2. Складові фізкультурного заняття

3. Основні рухи

Неабияку увагу орієнтуванню дитини в просторі приділяють у Вальдорфській педагогіці. Засновником Вальдорської педагогіки вважають Р. Штайнера. Він стверджував, що протягом перших трьох років життя дитина найбільше «знаходиться під впливом того духовного світу, до якого вона належить. Ці сили сприяють формуванню гортані й організовують мозок як інструмент думки почуття та волі». Уявлення, навички, пам’ять — усе, що повинно розвиватися в дитини до 7 років, повинно розвиватися «само собою, як вуха і ніс розвиваються в материнському лоні без дії зовнішнього світла та звуку». До цього духовного світу належать батьки й усі близькі люди, які оточують цю дитину; «через це «творіння почуттів» протікає, звучить, відзивається все те, що відбувається в навколишньому світі». Згідно з теорією Р. Штайнера можна зробити певні висновки, а саме:

• формування просторових орієнтацій відбувається під впливом батьків, яких дитина свідомо наслідує;.
• якщо доросла людина будь-яке категорійне поняття, що пов’язане з просторовою орієнтацією, може перевести в абстракцію, то дитині потрібно пережити це поняття, щоб запам’ятати його;.
• ходіння, мовлення і мислення взаємопов’язані;.
• уміння орієнтуватися в просторі, жести, моторика, тобто будь-який рух дитячого організму в цілому, за Штайнером, є основою розвитку мовлення, оскільки бере участь в утворенні мовленнєвого центру в мозку та впливає на його формування.                                                                                                                     Заняття у дітей дошкільного віку є основною формою фізичного виховання

У всіх вікових групах структура занять залишається незмінною. Однак зміст та методика їх проведення мають своїй специфіку, виходячи з анатомо-фізіологічних та психологічних особливостей дітей кожної вікової групи.

 Заняття з дітьми першої молодшої групи. Зміст занять з фізичної культури з дітьми третього року життя визначений програмою. Навчання фізичних вправ у цій групі носить опосередкований характер. Рухи, якими оволодівають малюки, засвоюються у результаті багаторазових повторень. Тому під час проведення заняття вихователю необхідно забезпечити достатню рухову активність усіх дітей. Слід орієнтуватись на фронтальний спосіб організації дітей під час виконання рухів. Вихователь намагається, щоб усі діти із задоволенням брали участь у заняттях з бажанням виконували запропоновані їм вправи та гралися.

Заняття починається  з ходьби та бігу  зграйкою разом з вихователем. Поступово засвоюється ходьба та біг у колоні, діти шикуються при цьому довільно за вказівкою вихователя.

Бажано супроводжувати ходьбу та біг музикою, що сприяє розвитку    відчуття ритму, темпу, злагодженості рухів та орієнтування у просторі. Спочатку діти ходять з оплесками у долоні, щоб краще сприймати темп ритм мелодії, погоджуючи з нею ходьбу, а потім крокують під музику або удари в бубон, виконуючи вільний мах руками.

Починаючи заняття, важливо зацікавити дітей. Тому вихователь пропонує їм імітаційні завдання: ходити тихенько, як мишка, або високо віднімаючи коліна, як конячка; бігати швиденько, щоб дощик не замочив та ін. Тривалість бігу у середньому темпі в межах 20 с, а у повільному - до 50 с.

Загальнорозвиваючі вправи, в основному імітаційного характеру, виконуються після шикування в шеренгу або коло. Доцільно при цьому широко застосовувати предмети: прапорці, брязкальця, кубики, шишки, стрічки тощо. Можна пропонувати довгі палиці (4-4,5 м) або великий обруч, за який тримається одночасно вся підгрупа дітей. Вони виконують З-4 вправи, повторюючи кожну 4-5 разів, стрибки 8-10 разів.

В основній частині дітям пропонують два види основних рухів. Одні більш складні (лазіння, ходьба по дошці), а інші простіші, щоб можна було виконувати їх відразу підгрупою (6-8). Наприклад, лазіння  по  гімнастичній стінці  поєднується прокочуванням м'яча один одному з позиції сидячи навпочіпки Лазінням займаються 2-3 дітей, а прокочуванням м'яча одночасно вся група або підгрупа.

Основні, рухи можна виконувати потоком. Діти спочатку проходять по дошці, а потім підлазять під дугу. У навчанні основних рухів широко застосовують конкретні завдання з використанням орієнтирів: пройти по доріжці (викладеній з двох шнурів), добігти до прапорця, доповзти до брязкальця, перестрибнути через стрічку тощо.

Під час виконання основних рухів особливо складних деяким дітям необхідна допомога. Наприклад, під час: лазіння по гімнастичній стінці (драбинці), ходьби по гімнастичній лаві, перелізання через колоду (лаву) та ін. У таких випадках повинен підбадьорити малюків, іноді підтримати рукою.

Вихователь зацікавлює дітей тим, що виявляє своє емоційні ставлення до їхньої діяльності: жвавим тоном заохочує малюків до виконання запропонованих вправ: усмішкою, коли з'являються цікаві персонажі в іграх. Привітне обличчя, щира ласкавість звертаннях вихователя до дітей сприяють створенню позитивного ставлення у них до систематичних занять з фізичної культури.

Самооцінка особистих вчинків у малюків ще не розвинена, зауваження можуть привести до їх негативної реакції. Вихователь показує дітям, які помиляються, як правильно виконати вправу. У випадку порушення дисципліни, запізнення у виконанні вправи або небажання припинити її своєчасно вихователь нагадує їм, як потрібно себе поводити чи відвертає їхню увагу від того, що їх дратує. Більшість вправ під час заняття вихователь виконує разом дітьми.

Слід також враховувати психофізіологічні особливості дітей третього року життя: підвищену збудливість, нестійкість емоційного стану, велику рухливість, швидку стомлюваність від одноманітних вправ та ін. Значної уваги з боку вихователі потребують малорухливі, слабкі, сором'язливі діти, а також ті, мають недоліки у фізичному розвитку та слабку рухову підготовленість. Вони боязкі, пасивні у виконанні деяких вправ та під час ігор. Однак, якщо рухове завдання цікаве для дитини, у неї з'являється бажання виконати вправу більш якісно.

Завершується основна частина руховою грою, в якій беруть участь усі вихованці. Характерною особливістю ігор для цієї вікової групи є те, що всі діти виконують одну й ту ж роль, а головну функцію - ведучого бере на себе вихователь. У процесі гри він підказує правила та показує рухи. Кожна гра повторюється 3-4 рази.

У заключній частині заняття проводиться ходьба повільному темпі, іноді з імітацією знайомого дітям образу: про крадькома, як кицька; з рухами рук угору та вниз, як пташка. Також можна провести гру малої рухливості: "3найди  прапорець",  "Де подзвонили?" та ін. Закінчується заняття загальним схваленням дій дітей, аналіз їх діяльності не дається, Загальна тривалість заняття до 20 хвилин.

Заняття з дітьми другої молодшої групи. У цій віковій групі підвищення рівня фізичного розвитку та рухової підготовки вису одне з головних завдань - домогтись самостійності дошкільників виконанні рухів. Заняття з фізичної культури дітьми четверті року життя починається з шикування в колону по одному. Спочатку їм пропонують  шикуватись у будь-якому порядку й привчають займати певне місце серед своїх однолітків.

Наступним етапом пропонується ходьба у різному темпі, під час якої діти виконуйсь одну-дві імітаційні вправи: ходьба з високим підніманням стегна, як конячка; ходьба на носках, як киця ті ін. У першій половині навчального року вихователь очолює групу, а в другій поступово цю роль доручає кому-небудь із дітей.

Під час ходьби діям нагадують про енергійний мах руками, правильну осанку (не опускати  голову), дотримання відповідної дистанції. Звертають увагу на те, щоб діти не звужували коло, а для цього по кутках залу (майданчика) ставлять кубики (кеглі), які ведучий обходить із зовнішнього боку.

Після ходьби виконується біг у середньому (до 25 с) або повільному (до 1 хв.) темпі. Дітям слід нагадувати про енергійні рухи зігнутими у ліктях руками, легкість бігу (ставити ногу на передню  частину ступнів), опускати низько голову.  Форму ваш навичок у цих видах рухів сприяє музичний супровід.

Для виконання загальнорозвиваючих вправ дітей шикують у коло, звертаючи при цьому увагу на те, щоб діти одному. Якщо площа обмежена, можна запропонувати дітям стати упівоберта один до одного, щоб права рука була спрямована до середини кола, а ліва назовні.

У цій віковій групі застосовують переважно вправи імітаційного характеру, причому можна об'єднати їх у комплекс під одним сюжетом: "Будуємо ляльці дім", "Бджілки", "Годинник" та ін. Слід  також застосовувати вправи з предметами:   прапорцями, кільцями, кубиками, торбинками з піском (вага 100 г) та ін. У залі вправи виконують з різних вихідних положень: стоячи, сидячи, лежачі на підлозі.

Дітям цієї групи ще важко чітко і точно виконувати вправи, важливо, щоб вони робили їх з широкою амплітудою, не затримували дихання і сполучали його з відповідними рухами. Вихователь показує, коли зручно зробити вдих (піднімання рук угору, випрямлення тулуба та ін.) і коли видих (нахили тулуба, опускання рук вниз та ін.). До комплексу добирають 4-5 загальнорозвиваючих вправ, кожна з яких повторюється 5-6 разів, стрибки - 12 разів.

В основній частині літи виконують 2-4 основні рухи. Вихователю слід надавати перевагу тим способам організації, які дозволяють займатися одночасно якомога більшій кількості дітей. Ходьба, біг, стрибки у довжину з місця, повзання, підлізання під шнур, прокочування м'яча та ін, виконуються фронтально.

У цьому віці під час розучування нових вправ та при повторенні застосовують показ, тому що малюки краще сприймають і рухи, які вони бачать. Показ супроводжується чітким та виразним Поясненням, що допомагає створити правильне уявлення про рух, вивчається. Наприклад, вихователь демонструє, як потрібно вкочувати м'яч по підлозі, намагаючись влучити в предмет (кеглю, кубик), і одночасно наголошує на необхідності енергійного відштовхування його обома руками.

У навчанні основних рухів широко застосовують ігрові прийоми у вигляді зрозумілих малюкам порівнянь, які викликають у них позитивні емоції. Вони із задоволенням ходять по "місточку" (гімнастична лава або колода), стрибають "з купинки на купинку" (кружечки з картону на підлозі), "через струмок” тобто у довжину з місця (зроблений з двох шнурів) та ін.

 Виконання вправ на рівновагу (ходьба по колоді або лаві), лазіння по гімнастичній стінці, метання м'яча в ціль викликає певні організаційні труднощі. Діти виконують їх у довільному темпі, деякі з них потребують страховки. Тому під час виконання вправи вихователь розмовляє з дітьми, дає індивідуальні зауваження, підкачуючи, як правильно виконувати рух. Постійний контакт з малюками, емоційний дружній тон активізують їх і викликають інтерес до запропонованих вправ.

Для занять вибирають ігри великої рухливості, у яких беруть участь усі діти. Головна роль належить вихователю, а половини навчального року, функції ведучого виконують активні та кмітливі діти. Рухлива гра повторюється 3-4 рази.

Заключна частина включає повільну ходьбу в одному з рухами рук угору та вниз для заспокоєння дітей або гру малої рухливості.

Загальна тривалість заняття у межах 25 хвилин.

З дітьми молодших груп, ураховуючи їх особливості (високу емоційність, конкретність мислення), бажано проводити сюжетні заняття з фізичної культури, в яких усі засоби їх поєднані зрозумілим та цікав сюжетом. Наприклад, "Прогулянка до лісу”, "Буратіно" та ін.

Заняття з дітьми середньої групи. Специфікою фізичних вправ з дітьми п'ятого року життя є більш в рівень виконання рухів. Це пов'язане з можливостям цього віку сприймати, уявляти, аналізувати послідовність та якість особистих рухових дій.

У колону та шеренгу дітей привчають шикуватись за зростом. Для перешикування у декілька колон (ланок) вихователь перед початком заняття розподіляє їх по ланках і призначає ведучих.

Після переходу дітей де місця, де проводиться заняття (зал або майданчик), вони перешиковуються з поворотом на місці з колони в шеренгу і їм повідомляють короткий зміст заняття. Потім вони виконують ходьбу різними способами (на носках, п'ятках, зовнішньому склепінні стоп, приставним кроком та ін.) за ведучим та біг у середньому (25-30 с) або повільному (до1 хв.30 с) темпі. Під час ходьби вихователь постійно нагадує дітям, щоб вони не нахиляли голову і тримали спину рівною, виконували вільний мах руками, не човгали ногами, змінювали швидкість ходьби та бігу відповідно до темпу музики або підрахунку.

З метою удосконалення орієнтування у просторі дітям пропонують ходьбу та біг зі зміною напрямку (змійкою), раціонально використовувати площу залу (майданчика), дотримуватися певної відстані (дистанції), пересуваючись у колоні йо одному або по два (в парах).

Для виконання загальнорозвиваючих вправ діти перешиковуються у 3-4 колони із заведенням ланок. Ці вправи рекомендуються з різних вихідних положень: стоячи, сидячі, лежачи. Збільшується кількість предметів (обруч, гімнастична палиця, м'ячі різного діаметра та ін.), які пропонуються дітям у підготовчій частині заняття. Вихователь звертає увагу на чіткість виконання вправ та слідкує за правильним диханням дітей, нагадуючи про необхідність глибокого вдиху та повного підказує, коли його краще зробити. Для занять добирають 5-6 кожна з них повторюється 6-8 разів, стрибки -16 разів.

В основній частині діти виконують 3-5 основних рухів. Позитивний вплив занять буде досягнуто лише за умови високої моторної щільності та достатньої рухової активності дітей. З цією метою доцільно застосовувати фронтальний та груповий способи, організації дітей, а також використовувати комбінації з 4-5 основних рухів, які виконуються один за одним: підлізання під дугу,  ходьба по  гімнастичній лаві, стрибок у глибину, у зворотному напрямку - повзання в упорі стоячи на колінах. Ці завдання одночасно виконують 2-3 підгрупи, дитини рухаються один за одним безперервним потоком.

Почергове виконання дає можливість вихователю контролювати дії дітей та надавати, кому потрібно, необхідну допомогу та страховку. За такої організації вони привчаються спостерігати за рухами однолітків та аналізувати їх.

Методи та прийоми навчання у середній групі мають свої особливості. Якщо розучують незнайомий дітям рух, вихователь обов'язково демонструє його, супроводжуючи поясненнями. Повторний показ здійснює дитина, яка краще оволоділа ним. У подальшому, коли навичка сформована, діти роблять вправу після короткого нагадування вихователя. Значне місце під час занять ї продовжують займати імітаційні вправи та ігрові прийоми навчання, які підвищують інтерес дітей до запропонованих рухів, а також дозволяють окремим дітям подолати невпевненість та боязкість.

У процесі занять необхідно проявляти максимум уваги до кожної дитини, враховуючи її індивідуальність, допомагає осмислити рухове завдання. Загальною вимогою є привчати бути наполегливими, доводити вправу де кінця, виховувати у вольові якості у процесі виконання основних рухів.

Обов'язковим елементом змісту цієї частини є рухливі ігри, у яких діти повинні отримувати найбільше фізіологічне та емоційне навантаження. Більшість ігор у цій групі мають сюжетний характер, який визначає зміст рухів. Головну роль (ведучого) виконує хтось із дітей. Повторення деяких ігор може виконувати двое-троє дітей. Наприклад, у іграх "Зайці І вовк" або "У ведмедя у бору" ловлять дітей, які тікають, два вовки або ведмеді.

У процесі гри, яка повторюється 3-4 рази, вихователь слідкує за діями гравців, дотриманням ними правил, робить зауваження тим, хто їх порушує, стимулює активність.

Заключна частина закінчується ходьбою у повільному темпі, іноді малорухливою грою та коротким підведенням підсумків заняття. Вихователь відзначає позитивні результати у виконанні основних рухів та рухливої гри, а також поведінки дітей, відзначає досягнення окремих з них.

Тривалість заняття складає до 30 хв.

Заняття з дітьми старшої групи. Рухи дітей шостого року життя стають більш свідомими і мають довільний характер. Рухова діяльність старших дошкільників більш різноманітна, вони впевнено виконують ходьбу, біг, стрибки у довжину з місця, метання предметів та Ін., для них характерна більша самостійність в оволодінні новими вправами. Оцінка діяльності своїх однолітків та якості виконання особистих рухів має в них більш розгорнутий, обґрунтований та об'єктивний характер.

Перед початком заняття діти самостійно шикуються у колону за зростом, переходять до місця занять, а потім, виконуючи поворот ліворуч або праворуч, перешиковуються в шеренгу. У цій віковій групі застосовуються більш чіткі команди: "Направо!", "Наліво!", "Кроком руш!", "Кругом!". "Група, стій!" та ін. Тому під час проведення занять вихователь навчає дітей виконувати ці команди, оскільки вони дають можливість швидко перешиковуватися та починати відповідний рух.

На занятті передусім повідомляється короткий його зміст. Після цього діти виконують поворот і шикуються в колону. Потім виконують різні види ходьби та бігу, вправи на увагу, танцювальні рухи (якщо заняття проводиться під музику) і перешиковуються з поворотом (праворуч або ліворуч) через центр по три-чотири у декілька колон.

Оскільки навички ходьби та бігу у більшості дітей уже сформовані, основна увага приділяється удосконаленню цих рухів під час виконання їх у різному темпі та способах групових шикувань та пер е шикувань (у колоні, парах та ін.), а також дотриманню правильної постави та ритмічного дихання (2-3 кроки - вдих, 3-4 - видих під час ходьби у середньому темпі).

Під час виконання загальнорозвиваючих вправ вихователь домагається, щоб діти чітко дотримувались напрямку, амплітуди, темпу рухів та правильного виконання не тільки вихідних та кінцевих, а й проміжних положень. Вправи можуть виконуватись із різних вихідних позицій: стоячи (основна стійка, стійка ноги нарізне, в упорі стоячи), сидячи, лежачи. Інтерес викликають загально розвиваючі вправи у парах або в колі, коли вони тримають один одного за руки. Широко застосовують різні предмети: гімнастичні палиці, обручі, скакалки, торбинки з піском вагою 200г та ін. Вони підвищують функціональне навантаження на організм дитини і мають значний тренувальний ефект на зміцнення м'язового апарату дошкільнят, формування у них правильної постави.

Зі старшими дошкільниками, особливо коли заняття проводиться на свіжому повітрі, комплекс загальнорозвиваючих вправ може здійснюватися під час ходьби в колоні по одному. Діти йдуть по колу з інтервалом півтора-два кроки один від одного і виконують по черзі вправи, спрямовані на розвиток м'язів рук, тулуба та ніг. Це значно скорочує час на підготовчу частину заняття і збільшує основну. Усе це виправдано тим, що дитячий організм значно швидше включається у працю і досить швидко відновлюється. Кількість загальнорозиваючих вправ у комплексі 6-7, кожна з них повторюється 8-10 разів, стрибки до 20 разів.

В основній частині удосконалюються вміння та навички засвоєних раніше рухів. Деякі види рухів: стрибки у висоту та довжину з розбігу, лазіння по канату, різнойменним способом по гімнастичній стінці та ін. - починають розучуватись саме в цій групі. Знайомлячи з новими рухами, вихователь або найбільш підготовлена дитина, показує його, потім вихователь доступно пояснює та пропонує виконати вправу, створюючи для деяких з дітей полегшені умови {мінімальна висота перешкоди під час стрибків у висоту з розбігу та ін.).

Під час виконання складних рухів краще зосередити увагу дітей на одному-двох елементах, якими діти повинні оволодіти спочатку, а на наступних заняттях вони вивчають інші, таким чином їх поступово підводять до виконання руху в цілому.

На етапі удосконалення основних рухів доцільно застосовувати метод змагання. Наприклад, вихователь пропонує дітям виконати стрибок у висоту або довжину з розбігу чітко, красиво та без помилок. Обов'язково потрібно провести підсумок заняття та дати мотивовану оцінку діям переможців. Змагання значно підвищує інтерес старших дошкільників до запропонованих фізичних вправ.

Застосування цього методу мас також значне виховне значення. Діти привчаються поважати один одного, об'єктивно оцінювати свої можливості, проявляти витримку, впевненість у своїх силах, рішучість. Однак не слід загострювати увагу на недоліках і помилках слабких дітей, протиставляти успіхам більш підготовлених. Потрібно сприяти встановленню дружніх взаємин у групі, попереджувати прояв зазнайства та неповаги до своїх товаришів.

Успіх у формуванні рухів залежить від активності дітей. Тому необхідно застосовувати найбільш оптимальні способи організації дошкільників під час виконання основних рухів. У цій групі рекомендується колове тренування, яке дає можливість впливати на комплексний розвиток рухових якостей та досягти достатнього фізіологічного навантаження на дитячий організм.

Активності сприяє також свідоме ставлення до запропонованих вправ. Тому слід частіше залучати дітей до аналізу виконання рухів однолітками. Наприклад: "Діти, подивіться уважно, як виконає Оля лазіння по гімнастичній стінці однойменним способом". Якщо вони помічають помилки у своїх товаришів, то більш свідомо ставляться до власного виконання рухів і запобігають помилкам.

Рухливі ігри для старших дошкільників різноманітні за змістом. Для занять добирають сюжетні ігри, естафети та ігри з елементами спорту, е яких передбачається розподіл гравців на команди. Відповідальні ролі в них виконують самі діти. Безпосередня участь вихователя не обов'язкова. Він керує ходом гри, нагадує правила, слідкує за їх виконанням, а також спостерігає за правильністю рухів дітей. Однак це не виключає епізодичну участь його в грі, тому що це пожвавлює дії дітей і підвищує інтерес до неї.

Спілкування вихователя з дітьми під час гри, емоційне її проведення, об'єктивний аналіз наслідків допомагає більш свідомому ставленню гравців до своєї поведінки, позитивно впливає на формування моральних та вольових якостей дошкільників. Кожна гра, якщо вона має чітке закінчення, повторюється 3-4 рази.

У заключній частині заняття виконується ходьба у повільному темпі в поєднанні з вправами на врегулювання дихання, епізодично - спокійна гра. У підсумку заняття вихователь відзначає успіхи окремих дітей, зауважує тим , хто порушував дисципліну, був неуважним, рекомендує тренуватися самостійно у деяких рухах під час прогулянок.

Тривалість занять у цій групі до 35 хвилин.

Заняття у підготовчій до школи групі. Досягнутий у цій групі рівень фізичного розвитку та рухової підготовки значною мірою визначає ступінь підготовки дошкільника до систематичного навчання у загальноосвітніх закладах, зокрема до успішного засвоєння програми з фізичної культури у першому класі та активної участі в позакласних спортивно-масових заходах.

Програмовий зміст занять з фізичної культури передбачає ускладнення деяких вправ та підвищення вимог щодо виконання основних рухів. Збільшуються можливості дітей сьомого року життя в застосуванні найбільш доцільних засобів виконання рухових дій під час ігор та вправ спортивного характеру. Більшу увагу в цій віковій групі слід приділяти розвитку рухових якостей за рахунок підвищення фізіологічних навантажень у виконанні загальнорозвиваючих вправ, основних рухів та рухливих ігор.

Перед початком заняття дітей привчають швидко шикуватись в одну шеренгу та рівняти носки на одній лінії вздовж залу або майданчика. Завдання повідомляють чітко, уникаючи зайвого коментування.

У підготовчої частині в дітей закріплюються навички шикування та перешикування, розучуються деякі нові вправи. Діти навчаються виконувати команди "Рівняйсь!", "Струнко!", "На перший-другий розрахуйсь!" та ін. Підвищуються вимоги щодо чіткості виконання поворотів направо, наліво, кругом.

Під час ходьби діти виконують різноманітні рухи руками, змінюють напрямок, виконують імітаційні та танцювальні вправи. Біг у дошкільників цієї групи стає легким, ритмічним, рухи рук та ніг більш координовані. На цьому етапі біг виконується у рівному темпі (у середньому - 40-45 с, повільному до 3 хв.), а також з виконанням різних завдань: з високим підніманням стегна, з підстрибуванням, з захльостуванням назад гомілок ніг та ін.

Загальнорозвиваючі вправи виконуються з різних вихідних положень, а також під час ходьби. Для того, щоб вони мали більший тренувальний ефект, слід частіше змінювати амплітуду і темп рухів, варіювати добір вправ, виконувати їх з музичним супроводом. Продовжується розучування та вдосконалення вправ, які розвивають певні м'язові групи, зміцнюють суглоби та зв'язки різних частин тіла: рук, плечового поясу, тулуба, ніг. Найбільший ефект для цього мають вправи з предметами (обручем, скакалкою, гімнастичними палицями, торбинками з піском вагою 200 г та Ін.). Діти виконують 7-8 загальнорозвиваючих вправ, кожна з них повторюється 10-12 разів, стрибки - 24 рази.

В основній частині продовжується розучування та удосконалення основних рухів, розвивається спритність, впевненість та точність їх виконання. Подальшому удосконаленню рухів сприяє зміна умов їх виконання. Наприклад, зменшення відстані до цілі при метанні предметів, зменшення опори при виконанні вправ з рівноваги та ін. Особливе значення при цьому має виконання їх на лоні природи із застосуванням предметів природного оточення. Значне місце у закріпленні та вдосконаленні основних рухів відводиться рухливим іграм.

Під час навчання дітей основних рухів вихователь більше орієнтує їх на самостійний пошук найбільш раціональних способів їх виконання. Для показу рухів частіше залучають найбільш підготовлених дітей. У поясненні вправ вихователь спирається на руховий досвід, який вони мають. Навчання рухів за допомогою словесних методів, порівняння та аналізу займає все більше місце у педагогічній системі формування умінь та навичок у дітей сьомого року життя.

Всебічному удосконаленню рухів та розвитку фізичних якостей сприяє метод змагання у проведенні вправ та рухливих ігор. Він створює умови для максимального прояву рухових здібностей, виховання моральних та вольових якостей. Тому в основній частині заняття слід поряд з сюжетними іграми великої рухливості проводити ігри типу естафет, де змагаються між собою 3-4 команди.

У цих іграх діти намагаються не тільки застосовувати найбільш раціональні способи, а й максимально мобілізують свої зусилля для досягнення найкращого результату, виявляють відповідні моральні та вольові якості. Вимоги до чіткого виконання правил сприяють вихованню у дітей дисциплінованості, витримки, відповідальності. Однак це ніяким чином не обмежує можливість прояву ініціативи, активності та винахідливості під час сюжетних та естафетних ігор на заняттях.

Вихователю цієї групи треба підтримувати бажання дітей допомагати один одному під час виконання вправ та ігор, доручати їм самостійно розставляти та прибирати фізкультурне обладнання або дрібний інвентар, прибирати зал або майданчик після занять.

У заключній частині проводиться гра малої рухливості (епізодично), діти виконують ходьбу з поступовим уповільненням темпу та підводиться короткий підсумок заняття, під час якого вихователь оцінює засвоєння запропонованих вправ усією групою та окремими дітьми.