Критичне мислення (Б ...

ПЛАН

1.     Взаємозв’язок мети й стратегії..

2.     Основні стратегії розвитку критичного мислення: виклик, рефлексія, обговорення.

3.     Візуалізація та підбір асоціацій як каталізатори ідей.

4.     Навички об’єктивного аналізу.

Література до теми

1.      Ґріффітс К., Кості М. Посібник з креативного мислення. Харків: Фабула, 2020. 288 c.

2.      Громова Н. М. Проблема критичного мислення у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників // Психологія педагогічного процесу. 2014. № 3 С. 133-136

3.      Козира В. М. Технологія розвитку критичного мислення у навчальному процесі: навчально-методичний посібник для вчителів. Тернопіль: ТОКІППО, 2017. 60с.

4.      Пометун О., Сущенко І. Основи критичного мислення: метод. пос. для вчителів. Дніпро: ЛІРА, 2016. - 156 с.

5.      Терно С. Світ критичного мислення: образ та мімікрія // Історія в сучасній школі. 2012.  № 7‒ 8

6.      Терно С. Теорія розвитку критичного мислення (на прикладі навчання історії).  Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2011. 105 с.

7.      Тягло О. В. Критичне мислення: [навч. посібник]. Харків : Основа, 2008. 187 с.

 

Хід заняття

 

І. Організаційний етап.

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Теоретичний матеріал

1. Мета проекту — це бажаний та доведений результат, до­сягнутий у межах певного строку при заданих умовах реалі­зації проекту. Визначення мети проекту передбачає поста­новку задачі, що вимагає:

- визначити результати діяльності на певний строк;

- дати цим результатам кількісну оцінку;

- довести, що ці результати можуть бути досягнуті;

- визначити умови, за яких ці результати мають бути до­сягнуті.

Мета проекту має свою структуру, яка може бути подана як ієрархія цілей проекту. Відрізняють генеральну ціль (мі­сію) проекту від цілей першого, а можливо й інших рівнів, а також підцілей/завдань, дій та результатів. Послідовність процесу визначення цілей показано на рис. 2.6.

Рис. 2.6. Процес визначення цілей проекту

Місія — це генеральна ціль проекту, чітко визначена умо­ва його існування. Вона деталізує статус проекту, забезпечує орієнтири для певних цілей наступних рівнів, а також стра­тегії на різних організаційних рівнях.

Місія, як визначає В.Д. Шапіро [34], — це основне зав­дання проекту з точки зору його майбутніх послуг та ви­робів, його важливіших ринків та технологій (рис.2.7).

Рис. 2.7. Взаємозв'язок місій, цілей, сценаріїв і стратегій розвитку проектного комплексу

Стратегія проекту — центральний ланцюг у розробці нап­рямків дій з метою одержання визначених місій і системою цілей результатів проекту.

Підготовку стратегії проекту можна умовно підрозділи­ти на три послідовних процедури:

1. Стратегічний аналіз.

2. Розробка та вибір стратегії.

3. Реалізація стратегії.

Стратегічний аналіз починають з аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища. З боку зовнішнього середовища можна очікувати чи загрози, чи можливості для реалізації проекту.

До чинників зовнішнього середовища відносять:

- технологічні (рівень існуючих, наявність нових техно­логій);

- ресурсозабезпеченість;

- економічні;

- обмеження державного рівню;

- соціальні;

- політичні;

- екологічні;

- конкуренти.

Внутрішнє середовище містить:

- цільові ринки;

- маркетингові дослідження; -збут;

- мережі розподілу;

- виробництво (обладнання, технологія, площа);

- персонал (кваліфікація, чисельність, мотивація, корпо­ративна культура);

- постачання (постачальники, умови та системи постачань);

- дослідження та розробки;

- фінанси (структура капіталу, ліквідність, обертання, фінансовий стан);

- номенклатуру продукції (ступінь диверсифікації).

Виходячи з місії, цілей організації, на основі детального аналізу розробляється стратегія.

Розробка та вибір стратегії здійснюється на трьох різних організаційних рівнях:

1. Корпоративна стратегія (загальний напрямок дій, тоб­то стратегія росту, скорочення чи збереження).

2. Ділова стратегія (стратегія конкуренції певного това­ру на певному ринку).

3.Функціональна стратегія (розробляється для кожного функціонального підрозділу з метою конкретизації обраної стратегії проекту).

Таким чином, під час визначення стратегії проекту треба на­самперед урахувати наступні аспекти:

- географічне місцерозташування, у якому діє проект;

- вибір корпоративної стратегії;

- вибір позиції на ринку та розрахунок часу, якого потре­бує досягнення даної мети;

- встановлення співвідношення «продукт - ринок» для розробки концепції маркетингу;

- функціональне призначення запланованої до випуску продукції;

- вибір оптимальної групи клієнтів;

- основні якості продукції з урахуванням фактичних або потенційних конкурентів;

- використання виключно власних засобів для підсилення становища на ринку або об'єднання з іншими компаніями.

Реалізація стратегії — це необхідність певних змін в організаційній структурі та організаційній культурі. Тому виникає необхідність створення спеціальних координаційних механізмів у доповнення до організаційної структури управління: проектні, міжпроектні, венчурні групи.

 

2.

Підходить для реалізації будь-якої ідеї.

Для кожного з етапів формування критичного мислення використовуються свої інструменти:

ВИКЛИК

1. «Знаю-хочу знати-взнав». Учням задаються питання для самостійного осмислення за обраною темою. Наприклад, при вивченні письменника: Що ви знаєте про цього письменника? Які твори він написав? Які особливості його творів? Що ви взнали нового з його творів/з його біографії? Що вам би хотілося ще взнати з цієї теми? Відповіді записуються кожним учнем в колонки «Знаю» і «Хочу знати» у таблицю: Знаю Хочу знати Взнав Остання колонка може заповнюватися вже після наступного етапу – осмислення. Або можна одразу влаштувати обговорення в парах/трійках/командах. Потім учні заповнюють останню колонку таблиці. Після чого йде спільне обговорення того, чи співпали колонки 2 і 3. Колонка «Хочу знати» дає поштовх до подальшого пошуку нової інформації самостійно – до наступного заняття.

2. Прогнозування за ілюстрацією. Вчитель має показати ілюстрацію до теми обговорення. Діти мають зробити свої припущення щодо теми та що вони знають з цього приводу. Вчитель може задати такі питання: як ви думаєте, що тут зображено? До чого це відноситься (в повсякденному житті, чи до якої галузі/сфери науки тощо)? Яка тема нашого обговорення? Що ви чули про це?

3. Асоціація. Застосовується для визначення теми уроку, розвиває уяву та інтуїцію. Учні мають висловити свої здогадки/асоціації про тему, завдання для вивчення теми, ціль вивчення цієї теми. Обговорення має відштовхуватися від якогось узагальнюючого слова, наприклад, «smog/смог» (для теми «Забруднення навколишнього середовища» з англійської мови).

4. Кошик ідей/Бреінстормінг. Про технологію бреінстормінгу ми писали раніше. Щодо техніки «кошику ідей» – її ціллю є здебільшого зацікавлення дітей. Вчитель задає питання про те, що учні знають про певну тему/проблему. Кожен учень записує те, що згадає (на це виділяється 2 хв.). Далі учні обмінюються інформацією в командах – записують нові ідеї, якщо такі в когось з’являться. Потім по колу кожна команда називає якийсь із записаних фактів і всі разом складають єдиний список ідей у вигляді тез – в одну «кошик» (можна взяти реальний кошик і складати туди папірці з ідеями, або ж намалювати його на плакаті і приліплювати туди стікери). Головний принцип – як і в бреінстормінгу – записуються усі ідеї, навіть помилкові (наприклад, «Шевченко народився в сім’ї музикантів»). Наприкінці заняття вчитель може виправити недостовірні тези і вписати туди разом з дітьми нову правдиву інформацію.

5. Правильно/неправильно. Вчитель задає класу заздалегідь продумані питання за темою заняття. Всі питання починаються з «А правда, що…?». Відповідь може бути тільки «так чи ні». 6. Товсі/тонкі питання. Вчитель влаштовує опитування за певною тематикою (питання готуються заздалегідь). «Тонкі» питання передбачають відповідь лише «так чи ні» і починаються, наприклад, так: хто …? Що…? Чи правда, що…? Чи правильно твердження, що…? Чи можливо, що…? Чи згідні ви з…? Як звати…? Яку назву має…? «Товсті» питання вимагають розгорнутої відповіді – з аналізом, синтезом, порівнянням, оцінкою. Наприклад: дайте три пояснення, чому…? Поясніть, чому…? Чому ви вважаєте, що…? В чому різниця між…? Як можна узагальнити наступні поняття…? Що буде, якщо…?

7. Дерево припущень. Підходить для тем, що містять елемент прогнозування, або обговорень щодо розвитку якогось явища у майбутньому. Учні озвучують свої ідеї та спільно створюють «дерево передбачень», де стовбур – задана тема, гілки – передбачення (я думаю, що …; ймовірно, що буде так…), а листя – аргументи на користь тверджень.

8. Алфавіт. Учні отримують завдання написати якнайбільше фактів про тему навчання, при цьому кожне слово- факт має починатися з літер алфавіту. Наприклад, вивчення теми «вода»: Технології товсті/тонкі питання, дерево передбачень, кошик ідей та бреінстормінг можуть також використовуватися і в інших етапах розвитку критичного мислення (тільки ціллю їхньою буде відповідно осмислення, або рефлексія щодо матеріалу).

ОСМИСЛЕННЯ

1. Технологія «6 капелюхів». Може застосовуватися і на етапі виклику, але вже містить певні елементи осмислення та навіть рефлексії. Учні діляться на команди (або це можуть бути окремі ролі для 1 людини), кожна з яких отримує свого «капелюха». Колір капелюха вказує на тип завдання: Білий капелюх – розкажіть про тему лише у фактах і цифрах. Жовтий капелюх – подумайте, чому … (далі йде якесь питання, що стосується фундаментальних основ теми, яку досліджує клас). Чорний капелюх – доведіть, що … (в рамках теми). Червоний капелюх – подумайте, який емоційний стан може викликати в нас ця тема (або якийсь її ключовий елемент). Зелений капелюх – подумайте, як використати тему/її елементи, щоб це зробило наше життя радіснішим?/ які позитивні моменти має ця тема? Синій капелюх – узагальніть висловлювання всіх попередніх групкапелюхів/підсумуйте, що корисного та нового ми взнали в результаті цього завдання.

2. Зигзаг. Ця технологія допомагає учням детально осмислити тему та розвинути навички колективного критичного аналізу. Етапи заняття: · Учні діляться на робочі групи по 4-6 осіб. Перед кожною командою ставиться задача – спільно створити узагальнюючий текст за темою заняття в певному стилі (стиль – есе, лист другу, тези до конференції, стаття в профільний журнал, вірш тощо – можна визначити шляхом жеребкування). · Кожна робоча група спільно визначає ключові ідеї майбутнього тексту (опорні слова/ план/ схема). Можна використовувати тут якусь з технологій етапу «виклику». · Після цього кожен член команди отримує якусь експертну роль (можна порахуватися на перший-четвертий в кожній команді. Кожен номер символізує якусь експертну роль). Далі однакові номери з усіх команд сідають працювати в новій, експертній групі – так утворюються 4-6 експертних груп, які працюють за 4-6 напрямками. · Після такої співпраці, експерти повертаються до своїх команд, які були визначені на початку заняття. І вже там створюють спільний узагальнюючий текст у визначеному стилі. При цьому кожен з експертів спершу має донести іншим членам команди результат роботи експертної групи – для того, щоб усі напрямки теми стали відомі кожному і були враховані при написанні тексту. · Після написання тексту, кожна команда зачитує його перед усією аудиторією.

3. Fishbone (Рибна кістка). Свою назву цей інструмент дістав через те, що його візуальне вираження нагадує рибну кістку. Він довзоляє учням «розбити» загальну проблемну тему на низку причин та аргументів. Застосування цього прийому допоможе учням зрозуміти важливість аргументації, а також те, що кожна проблема – багатогранна, може мати кілька причин, що впливають одна на одну. «Рибна кістка» є дуже дієвим інструментом у застосуванні до соціальних тем , на зразок «шкідливі звички», «підліткова злочинність», «погана екологія в місті» тощо. Порядок роботи: · Після спільного обговорення проблемної теми під модерацією вчителя учні записують її чітке формулювання в полі «Проблема». · Після аналізу інмформації за темою (з текстових матеріалів, фільмів тощо) учні виділяють причини та аргументи, що їх підтверджують. Часто причин знаходиться більше, ніж аргументів. У такому випадку варто пояснити дітям, що це – нормально, адже бувають ситуації, коли причини ще не мають логічного пояснення і залишаються у якості припущень. · Шляхом аналізу «причин-аргументів» діти формулюють висновок, який записується в останній частині малюнку.

4. INSERT/ІНСЕРТ (інтерактивна система запису для ефективного читання і розмірковування) Це технологія дає можливість дитині глибше осмислити запропонований для опрацювання текст. Учні читають текст і ставлять відповідні позначки біля окремих слів/фраз: · + Я це знав · - Я це не знав/ Я думав інакше · ? Це мене здивувало · ! Я хотів би дізнатися про це детальніше Далі учні заповнюють таблицю, куди вписують фрази/слова/речення, що їх зачепили, – у відповідну колонку + – ? !

1. Ромашка Блума. Інструмент розроблений за педагогічним принципом таксономії (від грец. – порядок і закон) американського психолога Бенджаміна Блума та його шести рівнів учбових цілей в когнітивній сфері: знання – розуміння – застосування – аналіз – синтез – оцінка. Після першого знайомства з інформацією, вчитель задає учням питання: · Прості/фактичні (на перевірку пам’яті): що…? Де…? Коли…? · Уточнюючі: ти вважаєш, що…? Тобто ти сказав, що…? Ти бачиш це так …? · Пояснюючі: чому…? Що мається на увазі…?яка головна ідея…? · Творчі, де є елемент прогнозу/припущення: а що, якби…? Як би покращили…? Запропонуйте альтернативу… · Оцінювальні: чим щось відрізняється від іншого? Наскільки цінними є…? Як би ви визначили/аргументували…? Яке судження ви можете зробити з приводу…? тощо. · Практичні, що мають висвітлити зв’язок теорії з життям: де це застосовується у повсякденному житті? Як це можна використати на практиці? Питання можна оформити у вигляді «ромашки Блума» (де на кожній пелюстці – відповідне питання) та дати на опрацювання в командах.

2. Логічний ланцюжок. Учням дається завдання, де є уривки з тексту, цитати, факти, події, визначні персони – все це потрібно поєднати, або записати в хронологічному порядку, згідно з логікою.

3. Карусель. Командна робота. Вчитель формулює проблемні питання відкритого характеру – стільки, скільки є команд. Заздалегідь потрібно приготувати кольорові маркери, листки А3 з питаннями (по 1 на кожному). За сигналом вчителя листки передаються між командами по годинниковій стрілці. Група спільно записує відповідь на питання. Відповіді не мають повторюватися. Далі можна вивісити листки на дошку та проголосувати за найкращу командну відповідь на кожне питання (останнє відноситься вже до наступного етапу – «Рефлексії»).

РЕФЛЕКСІЯ

1. Кластер. Якщо явище, що вивчається, має багато різних за значенням характеристик та ознак, можна дати учням завдання створити схему-кластер. Правила створення: в центрі записується слово, навколо якого фіксуються слова/словосполучення, пов’язані з темою. Учні озвучують все, що знають, використовуючи метод мозкового штурму. Це можуть бути не лише чіткі факти, але й асоціації чи творчі сприйняття. Далі вся ця інформація спільно з учнями групується, класифікується, категоризується та оформлюється графічно в певну схему. Ось як, наприклад, може виглядати кластер на тему «Природа»:

4. Есе. Учням дається завдання написати аргументоване есе на розглянуту тему, або певної ключової тези/думки/аспекту теми.

5. Таблиці. Концептуальна таблиця: використовується для порівняння трьох чи більше аспектів/питань (по горизонталі розташовується те, що потрібно порівняти, по вертикалі – різні риси і якості, за якими учні мають порівнювати).