Методика викладання ...

Останнім часом увага вчених і вчителів-практиків все більше звертається до проблеми організації фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах. Насамперед це пов’язано з погіршенням екологічної обстановки, забрудненням довкілля, поганим матеріальним станом більшості сімей, а також недостатньою увагою батьків і вчителів до фізичного здоров’я дітей, що призводить до того, що сьогодні значно зросла кількість неврозів, захворювань нервової системи, інших різноманітних захворювань у дітей. У статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» сказано, що фізична культура є складовою загальної культури суспільства, яка спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості. Концепцією фізичного виховання в системі освіти України наголошується, що «фізичне виховання дітей і молоді в Україні є невід’ємною частиною системи народної освіти, важливим компонентом їхнього гуманітарного виховання, формування в них патріотичних почуттів, фізичного та морального здоров’я, удосконалення фізичної і психологічної підготовленості до активного життя і професійної діяльності»3 . Отже, фізична культура – це спосіб життя людини, який спрямований на зміцнення здоров’я, гармонійний розвиток фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь. Основними показниками розвитку фізичної культури, відповідно до Закону України «Про фізичну культуру і спорт, є рівень здоров’я, фізичний розвиток та підготовленість різних верств населення, ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності; рівень розвитку системи фізичного виховання; рівень упровадження у фізичну культуру досягнень наукового-технічного прогресу» відображення явищ фізичної культури в засобах масової інформації, матеріальна база; рівень спортивних досягнень тощо1 . Зазначимо, що фізична культура позитивно впливає практично на всі системи життєзабезпечення організму і є найбільш ефективним засобом профілактики захворювань людини. При цьому, фізична культура як органічна й складова частина загальної культури має свій духовний аспект і виконує свою духовну та моральну функцію в суспільстві, зважаючи на те, що вона вироблює в особистості самостійність, ініціативу, зібраність, самодисципліну, а це, у свою чергу, стає принципом життєдіяльності активної особистості, формуючи впевненість, здатність відстоювати свою гідність. Усі ці якості є необхідними у професії вчителя. Формування фізичної культури особистості повинно розпочинатися з раннього дитинства й розвиватись упродовж усього життя. Важливу роль у формуванні стійкої мотивації до занять фізичною культурою і спортом відіграє шкільний період, і зокрема початкова школа. Адже основним завданням початкового навчання є створення умов для становлення особистості молодшого школяра, виявлення й розвитку його індивідуальних здібностей і фізичних якостей, формування культури здоров’я. Отже, початкова школа є фундаментом формування різнобічно розвиненої особистості, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, зумовлює подальше становлення людини, її інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток. Для того, щоб успішно здійснювати завдання щодо формування фізичної культури учнів молодших класів майбутні вчителі початкової школи самі повинні бути фізично підготовленими й вмотивованими на заняття фізичною культурою і спортом. На жаль, під час навчання у вищому навчальному закладі рухова активність студентів значно зменшується, що спричинює погіршення опору організму до впливів довкілля, внаслідок чого прогресують захворювання серцево-судинної системи, органів дихання та ін. Студентам складно адаптуватися до навчання у вищому навчальному закладі, що супроводжується суттєвою перебудовою психічних та фізіологічних станів. При цьому адаптація протікає на декількох рівнях: дидактичному (пристосування до нової системи навчання), соціально-психологічному (входження до нового колективу – навчального, у гуртожитку) і професійному (прийняття цінностей майбутньої професійної діяльності, орієнтація на них). Сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, що негативно впливають на організм студентів, за певних умов сприяють появі серцевосудинних, нервових, психічних захворювань. До факторів ризику слід віднести: – соціальні переміни, життєві труднощі, посилення значення суб’єктивного фактора в оцінці тих чи інших життєвих ситуацій, постійне відчуття недостатності часу; – перенапруження, пов’язане із завантаженістю, хронічне психоемоційне перенапруження, різке обмеження фізичного компонента в життєдіяльності; – нервове та розумове перевтомлення, хронічну втому, хронічне порушення режиму праці і відпочинку, нерегулярне та незбалансоване харчування. Формування фізичної культури особистості, зауважують Т. Грибуніна та Н.Ничипорко, передбачає оволодіння майбутніми вчителями відповідними культурними цінностями, до яких належать інтелектуальні, духовні цінності, рухові й методичні вміння й навички. Рівень сформованості фізичної культури особистості, на думку вчених, характеризується наявністю мотивації до фізкультурних і спортивних занять, необхідних для них знань, рухових умінь, навичок, способів діяльності, що забезпечується за допомогою активної фізкультурної чи спортивної діяльності1 . Головними чинниками у формуванні вмінь та навичок організації фізкультурно-спортивної діяльності, на думку О.Кібенко, є такі: прищеплення норм здорового образу життя студентам вищого педагогічного навчального закладу як важливого компонента у професійному становленні майбутнього вчителя; вивчення форм організації і методів проведення фізкультурноспортивної діяльності серед учнів школи; заняття у спортивних секціях; активна участь студентів у фізкультурно-оздоровчих та спортивно-масових заходах, у змаганнях з різних видів спорту. Адже, оволодіваючи руховими вміннями, формуючи відповідні навички, людина сприяє психічному й інтелектуальному вдосконаленню. Вивчаючи фізичні вправи, їх роль в укріпленні здоров’я і фізичному розвитку людини, тобто займаючись інтелектуальною діяльністю, людина допомагає своєму фізичному розвитку, украпленню здоров’я засобами фізкультурно-спортивної діяльності