Лекція
Пріоритетний напрям освітньо-виховноі роботи у дошкільному навчальному закладі — організація фізкультурно-оздоровчої роботи, що органічно пов’язана з активною руховою діяльністю дітей та має на меті забезпечити оптимальний стан їхнього здоров’я, успішний фізичний розвиток, подолання гіподинамії, формування рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей та формування інтересу до різних видів рухової діяльності. Ця робота спрямовуєтья на виявлення резервів повноцінного фізичного розвитку дітей та формування основ здорового способу життя. Для цього система фізичного виховання дітей володіє багатим арсеналом різноманітних фізкультурно-оздоровчих засобів. Чим різноманітніші засоби виховного впливу на дітей використовуємо в своїй роботі, тим динамічнішим є перебіг процесу фізичного розвитку дошкільнят. Основні показники фізичного здоров’я дитини — загартованість організму (ступінь розвитку адаптивних можливостей організму проти негативних змін навколишнього середовища); повноцінний фізичний розвиток; рівень рухової підготовленості; розвиток фізичних якостей та тренованість організму. Ефективність загартовування дітей визначається доцільним вибором різних його видів (обтирання, обливання холодною водою, контрастне обливання, ходіння босоніж, полоскання горла, використання сауни, плавання в басейні тощо). Запорука позитивних зрушень — систематичність, послідовність, позитивне ставлення дитини до загартувальних процедур, відсутність примусу. Актуалізації знань дітей, їхніх умінь та навичок, особистісних досягнень у сфері рухового досвіду сприятиме й залучення їх до планування варіантів виконання рухових завдань на прогулянці, під час пішого переходу. Більшої самостійності варто надавати малюкам і в рухливих іграх, заохочувати їх самостійно організовувати знайомі ігри, розподіляти ролі, продумувати й ускладнювати правила. Саме такий підхід допоможе деяким дітям, які звикли перебувати під пильною опікою дорослих, доцільно й цікаво організовувати власне дозвілля. Передумови збереження здоров’я дитини: Гуманістична спрямованість освітньо-виховного процесу: повага до дитини, віра в її можливості, відсутність критиканства, об’єктивно-оптимістичний аналіз досягнень вихованця. Встановлення доброзичливих стосунків: водночас поєднання доброзичливого ставлення педагога з об’єктивною вимогливістю. Урахування базових можливостей дитини та результативності її здобутків. Надання кожній дитині можливості почуватися щасливою. Забезпечення оптимальної реалізації особистісного потенціалу кожної дитини (зникає елемент невдоволення через неуспішність). Застосування особистісно значущих способів діяльності, завдань різних видів та рівнів. Особистісна налаштованість працівників дошкільного навчального закладу і батьків на збереження здоров’я малюків як основного елементу загальнолюдської культури. Забезпечення оптимальної активної життєдіяльності дітей. Відхід від декларативного стилю виховання на користь дієвого. Усвідомлення дорослими того незаперечного факту, що навчають не лише ті норми і правила, які ми озвучуємо, а й наше поводження в повсякденному житті. Саме наша поведінка щодня, щохвилини є яскравим прикладом для наслідування. Відповідність процесу життєдіяльності дітей нормам безпечного та здорового способу життя, які декларуємо. (Абсурдно роз’яснювати дітям значення позитивних емоцій, а в реальному житті повсякчас гримати на них, застосовувати покарання тощо).
Здоровий спосіб життя має бути не лише засобом досягнення міцного здоров’я, а нормою щоденного життя. Головні аспекти здоров’язбережувальної роботи Оздоровчий аспект виховання має на меті вибір доцільного змісту, що відповідає потребам безпечної життєдіяльності дітей, адже знати — означає усвідомлювати правила оздоровчої та безпечної поведінки, а вміти — володіти сформо‐ ваною системою поведінкових навичок. Щодо виховного впливу на усвідомлення дітьми чинників здоров’я, засвоєння ними основ культури здоров’я, то тут дуже важливо, щоб освітній зміст відповідав вікові дітей, їхнім потребам, інтересам та можливостям.
Інформаційний компонент дошкільної освіти має бути виваженим, відповідати психічному розвитку дітей та забезпечувати формування їхньої компетентності у сфері зміцнення здоров’я, фізичного розвитку. Ефективно оз‐ найомлювати дітей з правилами безпечної поведінки на природі, у соціумі з незнайомими людьми, побутовій діяльності, чинниками здоров’я, емоціями, правилами етичної поведінки допоможуть бесіди, розповіді, різні види наочності, художня література, аналіз життєвих ситуацій, щоденне вправляння. Реалізації цієї мети сприяють також заняття, міні-заняття, свята, розваги, валеохвилинки; емоційно насичені ігрові технології (дидактичні, сюжетно-рольові, театралізовані ігри, рухливі ігри та ігри змагального характеру, імітаційні вправи, пантоміми, рухові шаради тощо), казкотерапія, розігрування життєвих ситуацій тощо. Тут стануть у пригоді різні види діяльності: рухова, ігрова, мовленнєва, образотворча, трудова тощо. Маємо усвідомлювати: з власним організмом, частинами тіла дітей ознайомлюють не просто заради знань, а передусім заради свідомого збереження ними власного здоров’я. Інформація, яку отримують діти, має бути доступною та зрозумілою для них, відповідати вимогам життя, забезпечувати комфортну та безпечну життєдіяльність малюків сьогодні. Тому ознайомлюємо вихованців не з анатомічною будовою вуха, ока, а з тим, які функції ці органи виконують та з правилами їх охорони.
Щодо засобів лікування, то з дітьми не ліки слід розглядати (це прерогатива дорослих), а вчити їх заварювати цілющий трав’яний чай, готувати розчин для полоскання горла, вітамінні салати тощо. Тобто формування уявлень, знань має відбуватися в процесі життєдіяльності дітей, виходячи з їхніх інтересів та потреб. Ці знання необхідні малюкам для повноцінної життєдіяльності вже сьогодні.
Пріоритетні напрями фізкультурно-оздоровчої роботи у дошкільному закладі: учити дітей дбати про своє здоров’я;
розвивати потребу в щоденній руховій діяльності; розвивати фізичні якості, формувати навички володіння основними рухами та руховими діями;
підтримувати у дітей інтерес до різних видів спорту, занять фізкультурою, плаванням; забезпечувати взаємодію педагогів, медичних працівників та батьків у питаннях зміцнення психічного, фізичного здоровя дітей та формування у них здорового способу життя.
Щоб зберегти та зміцнити здоров’я дитини, дорослі мають: створити у дошкільному закладі та сім’ї умови для зміцнення здоров’я і зниження захворюваності дітей — обладнати зони фізичної активності, забезпечити раціональний режим дня та повноцінне збалансоване харчування, проводити загартовувальні та загально-зміцнювальні процедури (фізичні вправи, масаж тощо); забезпечити кваліфікований медичний нагляд; формувати навички здорового способу життя, зокрема — власним прикладом. Відповідно до законів України "Про дошкільну освіту", "Про фізичну культуру і спорт", одним із пріоритетних напрямів освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах залишається фізичне виховання дітей. Воно спрямовується на охорону та зміцнення здоров'я, підвищення опірності й захисних сил дитячого організму, поліпшення його працездатності; на своєчасне формування у малюків життєво важливих рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей і забезпечення належного рівня фізичної підготовленості та фізичної культури взагалі; на виховання стійкого інтересу до рухової активності, потреби в ній, вироблення звички до здорового способу життя. Однак організація роботи з фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах потребує вдосконалення. Про це свідчить наявність значної кількості дітей з дисгармонійним фізичним розвитком, а також із недостатнім розвитком основних рухів та фізичних якостей. Наявний досить високий відсоток дітей, які часто хворіють на респіраторні інфекції та мають хронічні недуги. Недостатній фізичний розвиток і низька фізична підготовленість дошкільнят здебільшого пояснюються зниженням їхньої рухової активності. Потреба дітей у рухах задовольняється лише на 30-50%. Гіподинамію спричинюють часті респіраторні захворювання, нераціональна побудова рухового режиму й загального режиму дня, недостатнє перебування дітей на свіжому повітрі тощо. Зокрема, на руховому режимі дошкільних навчальних закладів негативно позначаються неправомірне скорочення кількості фізкультурних заходів, відсутність системності у проведенні прогулянок-походів за межі дитячого садка, фізкультурних пауз і хвилинок у процесі навчальної діяльності, розваг, свят тощо. Щоб усунути ці недоліки, слід приділити основну увагу організації фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах, де було б передбачено правильну побудову та активізацію рухового режиму, надання йому оздоровчого спрямування, дійовий медико-педагогічний контроль і своєчасну лікувально- профілактичну роботу. Основою системи фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах залишається руховий режим як сукупність різних засобів та організаційних форм роботи з дітьми в достатньому обсязі, раціонально поєднуваних і послідовно використовуваних залежно від віку дітей, місця в режимі дня, сезону тощо. У межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності, рекомендований для дітей молодшого дошкільного віку, становить 3-4 години, для старших дошкільнят - 4-5 годин. Ефективність фізичного виховання забезпечується комплекснимвикористанням традиційних засобів фізичного виховання. Це, зокрема: фізичні вправи (гімнастика, ігри, ); оздоровчі сили природи (повітря, сонце, вода, грунт); гігієнічні чинники (режим харчування, занять і відпочинку, гігієна одягу, взуття, обладнання та ін.). Сукупність організаційних форм роботи, обов'язкових для впровадження в освітній процес, становлять: заняття з фізичної культури; фізкультурно-оздоровчі заходи (ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартувальні процедури); різні форми організації рухової активності у повсякденні (заняття фізичними вправами на прогулянках, фізкультурні свята й розваги, дитячий туризм, рухливі ігри, самостійна рухова діяльність, дні та тижні здоров'я, індивідуальна робота з фізичного виховання). Фізкультурні заняття є пріоритетними у процесі систематичного, послідовного формування, закріплення і вдосконалення основних рухових умінь та навичок у дітей, розвитку їхніх фізичних якостей. Проводяться вони в усіх вікових групах, переважно в першій половині дня - з усією групою або з підгрупами дітей. Встановлена тривалість фізкультурних занять у межах: для дітей 3-го року життя - 15-20 хв.; для дітей 4-го року життя - 20-25 хв.; для дітей 5-го року життя - 25-30 хв.; для дітей 6-го року життя-30-35 хв. Такі заняття є щоденними; вони проводяться двічі на тиждень за загальним розкладом занять у приміщенні або на майданчику (в період з квітня до жовтня за належних погодних умов, систематично, починаючи з середньої групи) і тричі на тиждень під час прогулянок у першій половині дня поза навчальною діяльністю протягом усього року. Тривалість фізкультурних занять на прогулянках така сама, як і занять у залі, але за холодної днини може подовжуватися на 5хв. Варіативність їх проведення визначається різними чинниками, як-от: пора року й погода (відповідно - одяг та взуття дітей); наявність обладнання та інвентаря і ступінь володіння дітьми основними рухами. Якщо в дошкільному закладі проводяться заняття з плавання (1-2 рази на тиждень - залежно від віку дитини), то в день їх проведення не плануються фізкультурні заняття за розкладом і на прогулянці. Особливого значення набуває самостійна рухова діяльність дітей як форма активізації рухового режиму. Щодня в усіх вікових групах на неї відводиться час у вільні від занять години ранкового прийому, прогулянок, надвечір'я тощо. Завдання педагогів - забезпечити належний рівень та зміст самостійної рухової діяльності дошкільнят завдяки збагаченню їхнього рухового досвіду, створенню необхідної матеріальної бази в приміщеннях зали, груп, рекреацій, на фізкультурному й групових майданчиках, використанню інших прийомів непрямого (опосередкованого) та прямого (безпосереднього) керівництва цією формою роботи. У відведений для самостійної рухової діяльності час із вихованцями різних вікових груп щодня організується також індивідуальна робота з фізичного виховання. Дітей залучають для ознайомлення з основними рухами, поглибленого розучування їх та закріплення відповідних навичок, для усунення відставання в розвитку фізичних якостей (внаслідок частого невідвідування дошкільного закладу, індивідуальних особливостей стану здоров'я, фізичного та психічного розвитку й інших чинників), її метою є також активізація малорухливих дітей, запобігання порушенням постави і стопи та виправлення їх. Виходячи з аналізу стану здоров'я, фізичного розвитку й підготовленості, інтересів дітей, педагоги визначають мету індивідуальної роботи, добирають потрібне обладнання та інвентар і проводять її з однією дитиною чи з підгрупами по двоє-четверо дітей. Враховуючи провідне значення ігрової діяльності для особистісного зростання дитини, руховий режим у дошкільному навчальному закладі має насичуватися рухливими іграми. Рухливі ігри - після попереднього розучування їх на прогулянках - вводяться до різних форм роботи з дітьми (заняття, свята, розваги, фізкультпаузи тощо). В усіх вікових групах вони посідають важливе місце як самостійна форма роботи з фізичного виховання й проводяться щодня: під час ранкового прийому (одна-дві гри малої та середньої рухливості); на прогулянках у першій та другій половині дня (на кожну планується не менше трьох-чотирьох ігор різної рухливості; (при цьому першу гру розпочинають через 10-15 хв. після початку прогулянки, коли діти дещо адаптуються до погодних умов та активізуються фізіологічні функції організму перед руховою діяльністю; а останньою проводять малорухливу гру); увечері дітям пропонують одну-дві гри середньої та малої рухливості. Розвивально-виховний та оздоровчий ефект рухливих ігор у повсякденні забезпечується правильним добором їх відповідно до віку дітей, рівня їхньої рухової підготовленості та стану працездатності, базових рухів у іграх та їх впливу на різні м'язові групи й системи організму, пори року та погоди, місця в режимі дня та місця проведення, а також належним педагогічним керівництвом, дотриманням оптимальних навантажень, введенням до рухового режиму різних видів ігор (сюжетних, безсюжетних, у тому числі змагального та естафетного характеру, спортивних ігор та забав, ігор з елементами спортивних вправ). Формами активізації рухової активності у повсякденні, спрямованими на повніше задоволення природної потреби дітей у рухах, виявлення набутих навичок, фізичних та особистісних якостей, залучення малят до здорового способу життя, а батьків - до участі в освітньому процесі дошкільного навчального закладу як пропаганда фізичної культури є фізкультурні свята, розваги, дні (тижні) здоров'я. Фізкультурні свята проводяться, починаючи з середньої групи, два-три рази на рік, у фізкультурній залі чи на спортивному майданчику . Головні моменти підготовки фізкультурних свят - розроблення сценарію, розподіл обов'язків з оформлення місця проведення, підготовки атрибутики, костюмів, призів та нагород тощо. Підготовка дітей до свята розпочинається заздалегідь і здійснюється протягом усього освітнього процесу (на музичних та фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики, проведення ігор, у самостійній руховій діяльності, в індивідуальній роботі). Неприпустимі численні масові репетиції всього перебігу свята, а також відсторонення когось із присутніх дітей від участі в ньому разом і групою.
Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з першої молодшої групи, один-два рази на місяць (переважно у другій половині дня), їхня тривалість становить: у першій молодшій групі - 15-20 хв.; у другій молодшій - 20-30 хв.; у середній - 30-35 хв.; у старшій - 35-40 хв. Місцем проведення слугують: фізкультурна (музична) зала, групова кімната, фізкультурний чи ігровий майданчик даної групи. Обов'язковою є участь кожної дитини. Плануючи розвагу, для забезпечення оптимальних фізичних, психічних та емоційних навантажень слід передбачити раціональне чергування ігор різного навантаження, а також колективних, масових - з іграми підгрупами чи індивідуальними (конкурси) більш складних за правилами, руховими завданнями ігор - з простішими, розважальними. Використання ігор змагального характеру планується відповідно до віку дітей, зокрема: ігриконкурси рекомендовані для всіх вікових груп, естафетні ігри - для старших дошкільнят.
Дні здоров'я організуються з першої молодшої групи один раз на місяць. Цей день насичується різноманітними формами роботи з фізичного виховання. Більшість заходів доцільно проводити на свіжому повітрі, добираючи до них оригінальні комплекси фізичних вправ та інших засобів і нетрадиційні форми проведення: фізкультурні заняття чи дитячий туризм, ранкова гімнастика й гімнастика після денного сну, загартувальні та лікувально-профілактичні процедури, фізкультурне свято або розвага, самостійна рухова діяльність та ін. Не залишається поза увагою педагогів і робота з інших розділів програми. Хоча навчальні заняття з них не проводяться, однак дозвілля дітей також заповнюється бесідами, читанням художньої літератури, театралізація ми, самостійною художньою діяльністю на теми здорового способу життя. Програма дня здоров'я передбачає заходи, загальні для всього дошкільного закладу, і такі, які розраховані на кожну вікову групу.
Руховий режим дошкільних навчальних закладів передбачає також низку традиційних фізкультурно-оздоровчих заходів (ранкова гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартувальні процедури). Ранкова гімнастика проводиться відповідно до вимог чинних освітніх програм та режиму дня тривалістю: у першій молодшій групі - 4-5 хв.; у другій молодшій - 5-6 хв.; у середній - 6-8 хв.; у старшій -8-10 хв. Основними умовами її ефективності є: вільний доступ свіжого повітря; раціональний одяг дітей; достатність фізичних навантажень (кількість і послідовність вправ, зміна вихідних положень, темп виконання, регулювання дихання, чіткість пояснень, вказівок та команд тощо). Особливості проведення ранкової гімнастики визначаються віком дітей та місцем проведення (у приміщенні чи на майданчику). Гімнастика після денного сну знімає залишки гальмування в корі півкуль головного мозку й налаштовує дитячий організм на активну та продуктивну діяльність, а також благотворно впливає на стан постави і склепіння стопи завдяки податливості рухового апарату дитини одразу після відпочинку. Для проведення в дошкільному навчальному закладі доцільні такі її види (на вибір): гігієнічна гімнастика після денного сну; повітряні ванни в русі; коригуюча гімнастика. Гігієнічна гімнастика після денного сну реалізує зазначену вище мету. Її проводять в усіх вікових групах після поступового підйому дітей із дотриманням спокійної обстановки й відповідних гігієнічних умов: у спальній кімнаті (на ліжках, біля них); з виходом до групової кімнати чи зали (у безпосередній близькості до групи). До комплексу такої гімнастики обов'язково входять загальнорозвивальні вправи на різні м'язові групи (зі зручною зміною вихідних положень) та спеціальні вправи для формування стопи й постави. Кількість та дозування вправ така сама, як і на ранковій гімнастиці (можна й трохи скоротити). Повітряні ванни в русі - це та ж сама гігієнічна гімнастика в одночасному поєднанні з повітряною ванною, що передбачає поступове зниження температури повітря у приміщенні під час її проведення відповідно до встановлених норм загартування. Коригуючою вважають такий вид гімнастики після денного сну, що проводиться задля корекції (виправлення) порушень постави та плоскостопості. Комплекси складають із спеціальних вправ та коригувальних елеменгів, призначених для виправлення певних вад постави (сколіозів, лордозів, кіфозів, сутулості тощо) та стопи. Особлива увага приділяється використанню у вправах великого й дрібного фізкультурного обладнання та інвентарю, добирання допустимих вихідних положень дня тулуба, рук, ніг. Дійовим способом оптимізації рухового режиму дошкільнят слугують фізкультхвилинки та фізкультпаузи. Ці фізкультурно-оздоровчі заходи є короткотривалими формами активного відпочинку під час навчання. Фікультхвилинки вводять до занять, пов'язаних із тривалим сидінням дітей на місцях. Вони використовуються, починаючи із середньої групи, з урахуванням того, що перші ознаки втоми у дітей 5-го року життя виявляються на 7- Й-9-Й хвилині заняття; 6-го року життя - на 10-й-12-й хвилині; в дітей 7-го року життя - на 12-й-14-й хвилині. Оптимального ефекту фізкультхвилинки набувають за умови забезпечення середнього рівня навантажень, якого досягають завдяки: тривалості заходу (1-2 хв.); кількості та дозуванню вправ (три - п'ять знайомих загальнорозвивальних вправ на основні м'язові групи з елементами для дрібних м'язів шиї, п'ястей, стоп та з включенням рухів, протилежних положенню рук, ніг, тулуба, голови на заняттях, по 4-6 разів); темпу виконання вправ (середній чи дещо уповільнений); урізноманітненню вихідних положень; проведенню заключної вправи на зниження фізіологічних навантажень та нормалізацію дихання. Характер вправ узгоджується з характером діяльності дітей на заняттях, зміст віршів-супроводів - зі змістом занять. Фізкультпаузи (динамічні перерви) рекомендовано для проведення між заняттями, обидва з яких вимагають перебування дітей у малорухомих положеннях. Для них відводиться по 5-7 (до 10) хвилин. Комплекси вправ і форма проведення фізкультхвшіинок та фізкультпауз періодично змінюються задля підтримання інтересу в дітей та забезпечення належної якості виконання рухових завдань. Щомісяця складаються нові комплекси; один раз на місяць у дібрані комплекси вносяться зміни й доповнення. Загартувальні процедури доповнюють і підвищують ефективність усіх форм роботи з фізичного виховання. Для масового використання в режимі дня різних вікових груп рекомендовано традиційне загартування: повітрям (повітряні ванни, прогулянки, сон на свіжому повітрі); водою (місцеві й загальні, контрастні обтирання та обливання, умивання, купання); сонцем (сонячні ванни), відповідно до розроблених принципів, норм та методик; грунтом (ходіння босоніж у приміщенні та на майданчику). Нетрадиційні загартувальні процедури, в тому числі інтенсивне загартування (ходіння босоніж, обтирання снігом, обливання холодною водою, сауна) та спеціальні лікувально-профілактичні заходи (фітотерапія, ароматерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури та ін.) вводяться до загальної системи роботи за призначенням лікаря та за згодою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров'я й самопочування дітей
ОПТИМІЗАЦІЇЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАХОДІВ
Система фізичного виховання та оздоровлення дітей дошкільного віку володіє великим арсеналом різних фізкультурно-оздоровчих засобів. Важливе місце серед них посідає гімнастика після денного сну як щоденний фізкультурно-оздоровчий захід. Основні завдання гімнастики після денного сну: активізація дітей та сприяння переходу до більш активної діяльності, покращення настрою, підняття м’язового тонусу, формування правильної постави та сприяння правильному розвитку склепінню стопи [1; 2]. Вважається, що методика гімнастики після сну відпрацьована повною мірою. Однак саме в ній багато одноманітності, трафаретності та недоліків.
У результаті проведення дослідної роботи були визначені типові недоліки проведення гімнастики після сну: неграмотне планування різних варіантів проведення гімнастики після сну; відсутність системи у проведенні цього фізкультурно-оздоровчого заходу; одноманітність форм проведення; низька моторна щільність гімнастики після сну, тобто фізичне навантаження недостатнє; відсутність спеціальних вправ для постави і стопи, незнання вихователів, як ефективно використовувати ці вправи; одноманітність дихальних вправ; одноманітність загальнорозвивальних вправ; нераціонально та в недостатній кількості використовується фізкультурний інвентар.
Під час проведення формувального експерименту ми розробили планування гімнастики після сну з елементами корекції для дітей старшого дошкільного віку на основі оптимальної взаємодії визначених педагогічних умов. Нами були підібрані різні види ходьби коригувального характеру: на носках, перекатом з п’ятки на носок, ходьба по ребристій дошці, палиці, мотузці, канату, профілактичних доріжках (заповнені камінчиками, горіхами, каштанами, шишками, квасолею, горохом, галькою та ін.).
Під час планування гімнастики після сну з елементами корекції нами були підібрані різноманітні дихальні вправи, що обов’язково входять до змісту цього фізкультурно-оздоровчого заходу: загальнорозвивальні вправи для зміцнення «м’язового корсету» (для м’язів верхнього плечового поясу, живота, спини); специфічні дихальні вправи; вправи та ігри на дихання із звуконаслідуванням явищ природи, тварин, транспорту тощо. Після того, як діти засвоїли вихідні положення для вправ з регулюванням дихання, навчилися контролювати власне дихання, доцільно переходити до звукової гімнастики, що є одним із видів дихальної гімнастики. Вправи з промовлянням звуків на видиху рефлекторно зменшують спазм гладкої мускулатури бронхів і бронхіол [3].
Під час планування гімнастики після сну з елементами корекції ми підібрали специфічні вправи для постави і стопи. При підборі цих вправ ураховували, що в основі існуючих методик формування правильної постави лежать дві групи фізичних вправ: вправи, що здійснюють загальний вплив на організм, сприяють гармонійному розвитку рухового апарату, розвивають і зміцнюють всі групи м’язів; вправи, що спрямовані на вироблення відчуття правильної постави, на розвиток і тренування різних аналізаторів, що беруть участь у підтримані правильної постави. Для профілактики плоскостопості ми підібрали вправи, спрямовані на зміцнення м’язів ніг у поєднанні зі зміненням всіх груп м’язів: відтягування носків ніг вниз; супінірування стоп (поворот до середини); стрибкові і бігові вправи, що є дійовим засобом зміцнення м’язово-зв’язкового апарату стопи і гомілки.
У результаті проведення дослідної роботи встановлено, що підвищення рівня рухової активності дітей старшого дошкільного віку під час гімнастики після сну відбувається за рахунок створення педагогічних умов:
- ефективність вибору методів і прийомів обумовлена необхідністю урахування психологічних та анатомо-фізіологічних особливостей дітей різних вікових груп та доцільністю вибору різноманітних загальнорозвивальних вправ відповідно до рухової підготовленості дітей;
- дидактична мета гімнастики після сну має вирішальний вплив на вибір загальнорозвивальних вправ. Оптимальність цього вибору забезпечується впливом фізичних вправ на всі м’язові групи, різним ступенем інтенсивності, послідовним ускладненням та доцільною кількістю фізичних вправ;
- раціональне використання фізкультурного інвентарю забезпечується його різноманітністю.
Висновки. У результаті проведеної роботи встановлено, що підвищення рівня рухової активності дітей старшого дошкільного віку під час проведення гімнастики після сну відбувається шляхом реалізації педагогічних умов та удосконалення методики проведення.
Список використаних джерел
1. Богініч О. Л. Оздоровчу ідеологію в життя малят / Ольга Любомирівна Богініч // Дошкіл. виховання. –2006.– № 7. – С. 7–9.
2. Вільчковський Е. С. Організація рухового режиму дітей у дошкільних навчальних закладах : навч.-метод. посіб. / Е. С. Вільчковський, Н. Ф. Денисенко.– Тернопіль : Мандрівець, 2008. – 128 с.
3. Дубогай О. Д. Дихальна гімнастика // Дошкіл. виховання. – 2004. – № 1. – С. 14–16.