1. Система органів соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 

Соціальний захист – це ефективні засоби, що дають змогу впровадити необхідний рівень солідарності між особами, які отримують доходи, та особами, котрі їх не мають через вік, стан здоров’я та неможливість знайти роботу.

Головними завданнями соціального захисту дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків визначено: 

  • створення умов для фізичного, розумового та духовного розвитку дитини;
  • розвиток сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (усиновлення, опіка та піклування, створення дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей);
  • організація роботи з питань захисту особистих та майнових прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
  • активізація профілактичної роботи щодо запобігання правопорушенням у дитячому середовищі;
  • зменшення кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
  • розвиток творчого потенціалу дітей, підтримка обдарованих дітей;
  • організація та здійснення разом з іншими структурними підрозділами райдержадміністрації, кримінальної поліції у справах дітей заходів щодо виявлення причин та умов, що спричиняють дитячу бездоглядність, вжиття негайних заходів щодо їх усунення;
  • формування та поповнення банку даних дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які підлягають усиновленню, дітей, котрі опинились у складних життєвих обставинах;
  • ведення обліку всиновлених дітей, дітей під опікою (піклуванням), дітей, які виховуються дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім’ях, в державних дитячих закладах;
  • ведення банку даних сімей потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
  • розширення мережі дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, підготовка документів, які необхідні для їх створення, призначення соціальної допомоги та грошового забезпечення;
  • здійснення контролю за умовами утримання, навчання, виховання усиновлених дітей, дітей, над якими встановлено опіку (піклування), взятих у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.
[Соціально-правовий захист дитинства. Навчально-методичний посібник / за редакцією І. І. Смагіна, В. Ю. Арешонкова, Т. М. Смагіної. – Житомир : ОІППО, 2006. – 356 с].



2. Сімейні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Дитячі будинки сімейного типу і прийомні сім’ї – нові в Україні форми державної опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. 


  • усиновлення
  • опіка/піклування
  • прийомні сім’ї
  • ДБСТ

Прийомна сім’я — це сім’я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання. Ті, хто прийняв дітей у прийомну сім’ю, є прийомними батьками, а влаштовані діти — прийомними дітьми. Діти перебувають у прийомній родині до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання — до 23 років або до закінчення навчання.

Прийомна сім’я — WikiLegalAid

Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних. Діти перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання — до 23 років або до закінчення навчання.

Дитячий будинок сімейного типу — WikiLegalAid


3. Будинок дитини - дитячий заклад для утримання та виховання дітей віком від 1 місяця до 3 років, від яких відмовилися батьки

Будинок дитини (далі - БД) є спеціалізованим комунальним закладом охорони здоров'я для надання медичної, психологічної, педагогічної, соціальної реабілітації дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, дітям із сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах, дітям з обмеженнями життєдіяльності (дітям, із загрозою формування інвалідності, діти-інваліди) віком від народження до 6 років (включно); для надання паліативної допомоги та догляду за дітьми-інвалідам підгрупи А, та забезпечення захисту їх прав та законних інтересів.

При наявних ресурсах, за рішенням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до потреб територіальної громади, в БД влаштовуються діти-інваліди віком до 18 років для проведення медико-соціальної реабілітації та/або надання паліативної допомоги та догляду.

3. БД провадить свою діяльність на принципах додержання та захисту прав дитини, пріоритетності сімейного виховання, адресності та індивідуального підходу, доступності та відкритості, законності, соціальної справедливості, гуманності, комплексності, забезпечення конфіденційності.

4. Допомога в БД може надаватися в стаціонарних (цілодобова та/або денна форма), амбулаторних умовах.

5. В БД надається допомога наступним категоріям дітей (пацієнтів):

1) Дітям з обмеженнями життєдіяльності (діти, які можуть стати інвалідами, діти-інваліди), які за станом здоров'я потребують медико-соціальної реабілітації або паліативної медичної допомоги та догляду.

2) Дітям-сиротам.

3) Дітям, позбавленим батьківського піклування.

4) Дітям із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

6. Діти категорії, зазначеної підпунктом 1 пункту 5 розділу I, можуть перебувати в БД на період проходження медико-соціальної реабілітації в супроводі одного з батьків або особи, яка їх замінює (за умови наявності відділень для сумісного перебування).

Наказ МОН "Про затвердження Типового положення про будинок дитини"

4. Державна система опіки дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування: структура та особливості діяльності

Міністерство соціальної політики України: організовує та проводить роботу щодо соціальної підтримки молодих сімей, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та багатодітних сімей; здійснює управління у сфері соціальної роботи з сім'ями та дітьми, визначає порядок та умови здійснення соціального інспектування у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми; забезпечує ведення єдиної обліково-інформаційної системи соціального захисту населення, централізованого банку даних з проблем інвалідності та банку даних про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; проводить роботу з соціально-правового захисту дітей, запобігання бездоглядності та правопорушенням серед них, із соціально-психологічної реабілітації найбільш уразливих категорій дітей, контролює та координує діяльність служб у справах дітей; здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування стосовно соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, а також забезпечує додержання законодавства щодо встановлення опіки і піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, їх усиновлення, застосування інших передбачених законодавством форм влаштування дітей; сприяє розвитку різних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також створенню дитячих будинків сімейного типу; організовує оздоровлення та відпочинок дітей; забезпечує координацію заходів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на організацію оздоровлення та відпочинку дітей; веде Державний реєстр дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, сприяє розвитку мережі дитячих закладів оздоровлення і відпочинку тощо.

Міністерство освіти і науки України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань сім’ї, дітей та молоді, демографічних процесів, основними завданнями України якого є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту.

Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань у сфері соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: бере участь у розробленні норм і нормативів утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює заходи, спрямовані на творчий розвиток особистості, виявлення та підтримку обдарованих дітей, талановитої молоді; забезпечує формування оптимальної мережі дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, у тому числі спеціальних, загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів соціальної реабілітації, шкіл-інтернатів та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти для задоволення освітніх потреб населення, експериментальних навчальних закладів з урахуванням потреб особистості й регіональної специфіки; створює належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, яка навчається, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів .

Міністерство охорони здоров’я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення. Міністерство охорони здоров’я України відповідно до покладених на нього завдань у сфері соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: здійснює міжвідомчу координацію щодо боротьби із захворюванням на СНІД; здійснює координацію діяльності закладів охорони здоров’я, органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, науково-дослідних установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності щодо питань діагностики, лікування і профілактики захворювань тощо.

Діти сироти та діти позбавлені батьківського піклування також є у полі уваги Міністерства молоді та спорту України

5. Реформа інтернатних закладів (деінституціалізація)

Влітку 2017 року в Україні розпочалась реформа зі складною назвою “деінституціалізація” (ДІ).

За цим терміном ховаються зміни системи дитячих інтернатів, у яких нині перебувають 106,7 тисяч дітей. При цьому 92,3% з них мають хоча б одного з батьків, і лише 7,7% дітей в інтернатах – сироти.

17,3% з усіх дітей в інституціях мають інвалідність, усі інші – звичайні діти, чиї батьки за різних обставин не здатні забезпечити їм гідного піклування і виховання в родині.

ДІ – не про закриття інтернатів, як його часто трактують. Не про економію коштів. І тим більше не про те, що завтра діти опиняться на вулиці. Доки не буде впевненості, що дитина у сім’ї перебуватиме у безпеці і благополуччі, ніхто не має забрати її з інтернату.

ДІ – про створення таких умов, за яких потреба в інтернаті, дитячому будинку тощо просто зникне.

Наприклад, мама вирішує віддати двох зі своїх 5 дітей до школи-інтернату. Там діти не лише навчатимуться, а й житимуть. Окремо від сім’ї. Мама насправді не може сама з ними справлятися, бо мусить ходити на роботу і при цьому не заробляє достатньо коштів на те, аби прогодувати дітей.

Деякі країни вирішують проблему такої мами тим, що її дітям в звичайній школі надають чотириразове харчування і влаштовують у групи продовженого дня. Тобто мама може працювати, діти не будуть голодними, будуть доглянуті і залишатимуться в сім’ї – мама забере їх після роботи.

Це – лише один з можливих способів вирішення такої проблеми.


Остання зміна: середу 22 лютого 2023 19:22 PM