1. Система органів соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 

Соціальний захист – це ефективні засоби, що дають змогу впровадити необхідний рівень солідарності між особами, які отримують доходи, та особами, котрі їх не мають через вік, стан здоров’я та неможливість знайти роботу.

Головними завданнями соціального захисту дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків визначено: 

  • створення умов для фізичного, розумового та духовного розвитку дитини;
  • розвиток сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (усиновлення, опіка та піклування, створення дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей);
  • організація роботи з питань захисту особистих та майнових прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
  • активізація профілактичної роботи щодо запобігання правопорушенням у дитячому середовищі;
  • зменшення кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
  • розвиток творчого потенціалу дітей, підтримка обдарованих дітей;
  • організація та здійснення разом з іншими структурними підрозділами райдержадміністрації, кримінальної поліції у справах дітей заходів щодо виявлення причин та умов, що спричиняють дитячу бездоглядність, вжиття негайних заходів щодо їх усунення;
  • формування та поповнення банку даних дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які підлягають усиновленню, дітей, котрі опинились у складних життєвих обставинах;
  • ведення обліку всиновлених дітей, дітей під опікою (піклуванням), дітей, які виховуються дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім’ях, в державних дитячих закладах;
  • ведення банку даних сімей потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
  • розширення мережі дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, підготовка документів, які необхідні для їх створення, призначення соціальної допомоги та грошового забезпечення;
  • здійснення контролю за умовами утримання, навчання, виховання усиновлених дітей, дітей, над якими встановлено опіку (піклування), взятих у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

[Соціально-правовий захист дитинства. Навчально-методичний посібник / за редакцією І. І. Смагіна, В. Ю. Арешонкова, Т. М. Смагіної. – Житомир : ОІППО, 2006. – 356 с].


Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні ґрунтується на законодавчій базі, у тому числі Законах України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” та “Про охорону дитинства”.

 Основні складові системи:

  1. Органи виконавчої влади — на державному рівні Міністерство соціальної політики України формує та реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
  2.  Служба у справах дітей — основний орган, який:

фіксує таких дітей у системі,

встановлює їм відповідний статус,

організовує їх влаштування в сімейні форми виховання,

здійснює контроль за умовами їх проживання та виховання.

3. Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді — надають соціальну підтримку родинам, тимчасовим опікунам та прийомним сім’ям.

4. Органи місцевого самоврядування і державні адміністрації — реалізують політику соціального захисту на місцях і фінансують місцеві програми захисту.

 Основні цілі системи:

  • Забезпечити кожній дитині право на виховання у сімейному середовищі.
  • Забезпечити встановлення опіки, піклування або інші форми сімейного виховання.
  • Організувати захист житлових, майнових, соціальних прав дітей і осіб із їх числа.

Таким чином, система органів соціального захисту дітей-сиріт є комплексною і включає централізовані й місцеві структури, які працюють спільно для реалізації прав дітей.

 

2. Сімейні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Дитячі будинки сімейного типу і прийомні сім’ї – нові в Україні форми державної опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. 

 

  • усиновлення
  • опіка/піклування
  • прийомні сім’ї
  • ДБСТ

Прийомна сім’я — це сім’я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання. Ті, хто прийняв дітей у прийомну сім’ю, є прийомними батьками, а влаштовані діти — прийомними дітьми. Діти перебувають у прийомній родині до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання — до 23 років або до закінчення навчання.

Прийомна сім’я — WikiLegalAid

Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних. Діти перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання — до 23 років або до закінчення навчання.

Дитячий будинок сімейного типу — WikiLegalAid

Сімейні форми виховання — це альтернативні підхід до традиційних інтернатних закладів, що передбачають утримання та виховання дітей у родині або родиноподібному середовищі.

Основні сімейні форми

Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) — це окрема сім’я, створена подружжям або однією повнолітньою особою для спільного проживання та виховання від 5 до 10 дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.

Особливості такого будинку:

  • Діти-вихованці проживають до досягнення 18 років.

  • Якщо вони продовжують навчання — можуть залишатися до 23 років.

  • Діти зберігають свій статус і право на усиновлення.

Прийомна сім’я — форма, де 1–4 дітей виховуються однією сім’єю на умовах прийняття їх як своїх дітей до повноліття.

Чим відрізняються форми:

✔ ДБСТ — це велика родина зі спеціальним статусом, яка отримує державну підтримку на утримання дітей.
✔ Прийомна сім’я орієнтована на меншу кількість дітей та може мати коротший термін виховання.

Державна підтримка сімейних форм

✔ Держава надає фінансову підтримку батькам-вихователям та прийомним батькам.
✔ Забезпечується житлом, соціальними та психологічними послугами.
✔ Створена єдина онлайн-платформа для сприяння усиновленню та сімейному влаштуванню дітей.

Такий підхід дозволяє формувати родиноподібне середовище для кожної дитини, що сприяє кращому емоційному та соціальному розвитку.

3. Будинок дитини - дитячий заклад для утримання та виховання дітей віком від 1 місяця до 3 років, від яких відмовилися батьки

Будинок дитини (далі - БД) є спеціалізованим комунальним закладом охорони здоров'я для надання медичної, психологічної, педагогічної, соціальної реабілітації дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, дітям із сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах, дітям з обмеженнями життєдіяльності (дітям, із загрозою формування інвалідності, діти-інваліди) віком від народження до 6 років (включно); для надання паліативної допомоги та догляду за дітьми-інвалідам підгрупи А, та забезпечення захисту їх прав та законних інтересів.

При наявних ресурсах, за рішенням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до потреб територіальної громади, в БД влаштовуються діти-інваліди віком до 18 років для проведення медико-соціальної реабілітації та/або надання паліативної допомоги та догляду.

3. БД провадить свою діяльність на принципах додержання та захисту прав дитини, пріоритетності сімейного виховання, адресності та індивідуального підходу, доступності та відкритості, законності, соціальної справедливості, гуманності, комплексності, забезпечення конфіденційності.

4. Допомога в БД може надаватися в стаціонарних (цілодобова та/або денна форма), амбулаторних умовах.

5. В БД надається допомога наступним категоріям дітей (пацієнтів):

1) Дітям з обмеженнями життєдіяльності (діти, які можуть стати інвалідами, діти-інваліди), які за станом здоров'я потребують медико-соціальної реабілітації або паліативної медичної допомоги та догляду.

2) Дітям-сиротам.

3) Дітям, позбавленим батьківського піклування.

4) Дітям із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

6. Діти категорії, зазначеної підпунктом 1 пункту 5 розділу I, можуть перебувати в БД на період проходження медико-соціальної реабілітації в супроводі одного з батьків або особи, яка їх замінює (за умови наявності відділень для сумісного перебування).

Наказ МОН "Про затвердження Типового положення про будинок дитини"

«Будинок дитини» — це дитячий заклад, призначений для утримання та виховання маленьких дітей.

 Основні характеристики

Це спеціалізований комунальний заклад охорони здоров’я або соціального захисту, створений для дітей, які від народження або з раннього віку залишилися без батьківського піклування.

Він призначений для дітей віком від 1 місяця до 3 років, яким батьки відмовилися або яких не можуть виховувати з різних причин.

У будинку дитини створено належні умови для догляду, соціальної адаптації та виховання — з медичним та соціальним супроводом.

Мета функціонування

✔ Забезпечення базового догляду й виховання дітей до часу їх переведення в сімейну виховну форму.
✔ Підготовка до влаштування у прийомні сім’ї або ж сім’ї усиновлювачів.

Будинок дитини має важливе місце як перший етап соціального захисту немовлят і малюків, які залишилися без батьків.

4. Державна система опіки дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування: структура та особливості діяльності

Міністерство соціальної політики України: організовує та проводить роботу щодо соціальної підтримки молодих сімей, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та багатодітних сімей; здійснює управління у сфері соціальної роботи з сім'ями та дітьми, визначає порядок та умови здійснення соціального інспектування у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми; забезпечує ведення єдиної обліково-інформаційної системи соціального захисту населення, централізованого банку даних з проблем інвалідності та банку даних про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; проводить роботу з соціально-правового захисту дітей, запобігання бездоглядності та правопорушенням серед них, із соціально-психологічної реабілітації найбільш уразливих категорій дітей, контролює та координує діяльність служб у справах дітей; здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування стосовно соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, а також забезпечує додержання законодавства щодо встановлення опіки і піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, їх усиновлення, застосування інших передбачених законодавством форм влаштування дітей; сприяє розвитку різних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також створенню дитячих будинків сімейного типу; організовує оздоровлення та відпочинок дітей; забезпечує координацію заходів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на організацію оздоровлення та відпочинку дітей; веде Державний реєстр дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, сприяє розвитку мережі дитячих закладів оздоровлення і відпочинку тощо.

Міністерство освіти і науки України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань сім’ї, дітей та молоді, демографічних процесів, основними завданнями України якого є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту.

Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань у сфері соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: бере участь у розробленні норм і нормативів утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює заходи, спрямовані на творчий розвиток особистості, виявлення та підтримку обдарованих дітей, талановитої молоді; забезпечує формування оптимальної мережі дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, у тому числі спеціальних, загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів соціальної реабілітації, шкіл-інтернатів та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти для задоволення освітніх потреб населення, експериментальних навчальних закладів з урахуванням потреб особистості й регіональної специфіки; створює належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, яка навчається, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів .

Міністерство охорони здоров’я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення. Міністерство охорони здоров’я України відповідно до покладених на нього завдань у сфері соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: здійснює міжвідомчу координацію щодо боротьби із захворюванням на СНІД; здійснює координацію діяльності закладів охорони здоров’я, органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, науково-дослідних установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності щодо питань діагностики, лікування і профілактики захворювань тощо.

Діти сироти та діти позбавлені батьківського піклування також є у полі уваги Міністерства молоді та спорту України

 Структурні елементи

Міністерство соціальної політики України — формує політику і нормативну базу щодо прав дітей, усиновлення, влаштування до сімейних форм виховання та функціонування дитячих закладів.

Служба у справах дітей — забезпечує:

  • встановлення статусу дитини,

  • реєстрацію дітей у системі,

  • контроль за дотриманням прав.

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді — здійснюють соціальний супровід родин і дітей, підтримку прийомних сімей, ДБСТ та опікунів.

Органи місцевого самоврядування — розробляють місцеві програми підтримки сімей і дітей, фінансують відповідні заходи.

Особливості діяльності

Забезпечення наближення дитини до сімейного виховання як пріоритету державної політики.
Надання правової, соціальної, психологічної підтримки дітям і сім’ям. 
Координація між різними структурами для ефективного захисту прав дитини.

Ця система передбачає чітке розмежування повноважень та взаємодію між структурними ланками, спрямовану на захист прав кожної дитини, яка втратила батьківське піклування.

5. Реформа інтернатних закладів (деінституціалізація)

Влітку 2017 року в Україні розпочалась реформа зі складною назвою “деінституціалізація” (ДІ).

За цим терміном ховаються зміни системи дитячих інтернатів, у яких нині перебувають 106,7 тисяч дітей. При цьому 92,3% з них мають хоча б одного з батьків, і лише 7,7% дітей в інтернатах – сироти.

17,3% з усіх дітей в інституціях мають інвалідність, усі інші – звичайні діти, чиї батьки за різних обставин не здатні забезпечити їм гідного піклування і виховання в родині.

ДІ – не про закриття інтернатів, як його часто трактують. Не про економію коштів. І тим більше не про те, що завтра діти опиняться на вулиці. Доки не буде впевненості, що дитина у сім’ї перебуватиме у безпеці і благополуччі, ніхто не має забрати її з інтернату.

ДІ – про створення таких умов, за яких потреба в інтернаті, дитячому будинку тощо просто зникне.

Наприклад, мама вирішує віддати двох зі своїх 5 дітей до школи-інтернату. Там діти не лише навчатимуться, а й житимуть. Окремо від сім’ї. Мама насправді не може сама з ними справлятися, бо мусить ходити на роботу і при цьому не заробляє достатньо коштів на те, аби прогодувати дітей.

Деякі країни вирішують проблему такої мами тим, що її дітям в звичайній школі надають чотириразове харчування і влаштовують у групи продовженого дня. Тобто мама може працювати, діти не будуть голодними, будуть доглянуті і залишатимуться в сім’ї – мама забере їх після роботи.

Це – лише один з можливих способів вирішення такої проблеми.

Суть реформи

Деінституціалізація — це реформа системи догляду та виховання дітей, спрямована на скорочення інтернатних закладів і заміну їх сімейними та громадськими формами виховання.

Реформа розпочалася ще у 2017 році і триває до сьогодні.

 Основна ідея: діти мають рости не в великих інституціях, а в сім’ях або максимально наближеному до сім’ї середовищі.

Причини реформування

✔ Велика частина дітей в інтернатах не має статусу сиріт і має батьків, але перебувають там через складну соціальну ситуацію.
✔ Інституційне виховання може негативно впливати на розвиток дитини.

Основні цілі

✔ Переорієнтувати систему догляду на родинні форми виховання.
✔ Забезпечити дітям якісну соціальну адаптацію і розвиток.
✔ Підтримати сім’ї для запобігання соціального сирітства.

Висновок

Сучасна соціальна політика України щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спрямована на створення комплексної системи захисту, де сімейні форми виховання мають пріоритет над інституційними. Це відповідає світовим стандартам захисту прав дитини та є частиною реформування соціальної сфери в Україні.

Остання зміна: середу 25 лютого 2026 11:37 AM