Тема 3. Тренінгові методи навчання
3.1. Принципи проведення тренінгів
3.2. Характеристика головних методичних прийомів тренінгу
3.3. Авторська тренінгова вправа
3.1. Принципи проведення тренінгів
Тренінгові методи набувають в наш час все більшої поширеності. На сьогоднішній день не існує загальноприйнятого визначення поняття «тренінг». Це приводить до розширеного тлумачення методу і позначення цим терміном найрізноманітніших прийомів, форм, способів і засобів, що використовуються у процесі викладання.
Термін «тренінг» має ряд значень:
- навчання,
- виховання,
- тренування,
- дресирування.
Звідси і неоднорідність наукових визначень тренінгу. На сьогодні для визначення тренінгу частіше використовується термін “психологічний вплив».
Тренінг – це форма проблемного навчання, що орієнтована на відпрацювання й закріплення ефективних моделей поведінки, максимально активну участь слухачів (учасників), взаємообмін досвідом та використання ефективної групової взаємодії.
Існує також декілька підходів до визначення тренінгу як певного шаблону узагальнених принципів діяльності:
1. Тренінг як специфічна форма дресирування.
2. Тренінг як тренування.
3. Тренінг як форма активного навчання.
4.Тренінг як метод створення умов для саморозкриття особистості.
Тренінг – це заплановані та систематичні зусилля з розвитку та вдосконалення знань, навичок, умінь та установок людини за допомогою емоційних засобів навчання.
У ході тренінгу набуваються знання та навички активного вирішення певного завдання.
Мета тренінгу – забезпечити людину знаннями та вміннями, що необхідні їй для виконання конкретних задач.
Тренінг можна розглядати як один із головних методів ефективного викладання гуманістичних дисциплін у старшій школі, не нехтуючи при цьому традиційними методами.
Тренінг базується на принципах, що кардинально відрізняють його від традиційного навчання. До принципів, які покладено в основу тренінгу (табл.3.1.)
Таблиця 3.1.
Принципи тренінгу
|
Принцип |
Опис |
Дії |
|
Принцип активності |
У тренінгу люди залучаються до спеціально розроблених дій |
Це, наприклад: - програвання тієї чи іншої ситуації, - виконання вправ, - спостереження за спеціальною схемою. Особливо ефективними для досягнення цілей тренінгу є ті ситуації, які дозволяють брати участь усім учасникам одночасно. |
|
Принцип активності |
спирається на ідею про те, що людина засвоює: - 10 % того, що чує, - 50% того, що бачить, - 70 % того, що промовляє - 90 %, того, що робить сама |
Отже, активність учасників тренінгової групи носить особливий характер, відмінний від активності людини, що слухає лекцію, читає книгу. |
|
Принцип дослідницької (творчої) позиції |
Виховник організовує такі ситуації, які сприяють розвитку і творчості, дають можливість членам групи усвідомити, апробувати нові способи поводження, експериментувати з ними. Реалізація цього принципу часом зустрічає сильний опір з боку учасників тренінгу, оскільки вимагає дотримання моделей поведінки, що суттєво відрізняються від тих, якими учасники до цього часу користувались. |
У ході тренінгу учасники групи: - знаходять і усвідомлюють вже відомі ідеї та закономірності, - а також розкривають та удосконалюють свої особисті якості та здібності. |
|
Принцип об'єктивації (усвідомлення) поведінки |
Для здійснення цього принципу використовуються додаткові засоби об'єктивації поводження, наприклад, відеозапис поводження учасників групи в тих чи інших ситуаціях з наступним переглядом і обговоренням). Слід ураховувати, що відеозапис є дуже сильним засобом впливу, здатним вплинути й негативно, тому ним варто користуватися з великою обережністю. |
Вдало організовані заняття переводять поведінку учасників з імпульсивного на об'єктивований рівень, що дозволяє здійснювати зміни в тренінгу. |
Продовження таблиці 3.2.
|
Принцип партнерського (суб'єкт-суб'єктного) спілкування |
Це таке спілкування, при якому враховуються: - інтереси інших учасників взаємодії, - їхні почуття, емоції, переживання, - визнається цінність особистості іншої людини. . |
Вміла реалізація цього принципу створює в групі атмосферу безпеки, довіри, відкритості, що дозволяє працювати, не боячись помилок |
Таким чином, послідовна реалізація названих принципів – одна з умов ефективної роботи групи тренінгу.
Ефективність тренінгу також багато в чому залежить від того, наскільки великим арсеналом засобів володіє тренер для досягнення тієї чи іншої мети.
3.2. Характеристика головних методичних прийомів тренінгу
Найбільш застосовувані методи – це:
- групові дискусії,
- рольові ігри,
- психодрама і її модифікації,
- психогімнастика,
- метод конкретних ситуацій та ін.
Вибір того чи іншого методичного прийому, а також конкретного засобу в рамках цього прийому визначається наступними факторами:
- змістом тренінгу;
- особливостями групи;
- особливостями ситуації;
- можливостями викладача.
Базові методи, що використовуються у тренінгах:
- лекція,
- метод кейсів,
- моделювання практичних ситуацій,
- мозкова атака,
- дискусія,
- ситуаційно-рольовіні ігри.
Розглянемо окремі методичні прийоми (табл.3.2.).
Таблиця 3.2.
Методичні прийоми
|
Прийом |
Переваги |
Недоліки |
|
Міні-лекція. Інформація (теоретичні відомості). Тривалість 10—15 хв |
- ефективна для використання у великих групах; - не потребує великих затрат; - можливість структурування матеріалу; - контролювання логічної послідовності матеріалу; - розподіл часу взагалі та між окремими блоками зокрема; - дозволяє здійснити систематизацію знань за короткий проміжок часу. |
- пасивна роль учасників; - відсутність або слабкість зворотного зв’язку; - підвищені вимоги до тренера-викладача; - небезпека перевантаження аудиторії інформацією; - діє тільки на слухові канали; - увага слухачів зменшується з кожною хвилиною; - ця форма навчання подобається слухачам, у котрих розвинена здебільшого слухова пам'ять; - рівень засвоєння фактичного матеріалу низький; - уважається що всім учням потрібна однакова інформація й усі учасники тренінгу засвоюють її однаковими темпами, але насправді це не так |
|
Групова дискусія - це спільне обговорення будь-якого спірного питання, що дозволяє в учасників групи прояснити (можливо, змінити) у процесі безпосереднього спілкування): - думки, - позиції - установки. Дискусія дозволяє побачити проблему з двох боків: - вчить обґрунтовувати свою думку та переконувати інших, - вчить культурі полеміки, вмінню прислухатись до інших точок зору Дискусії можуть бути: - структуровані (задається певна тема для обговорення) - неструктуровані. |
- демонстрація розуміння або нерозуміння обговорюваних питань; - активна передача знань, активна взаємодія, швидкий зворотний зв'язок |
- потребує багато часу; - важкість контролювання; - можливість відхилення від теми; - сильна залежність від групи, рівня її підготовки; - ймовірність затвердитися в хибній позиції, можливе виникнення роздратування |
|
Ігрові методи - це ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, організаційно-діяльнісні, та імітаційні ігри. Гра: - допомагає зняти напругу учасників на початку тренінгів, - може використовуватися для діагностики та самодіагностики труднощів і проблем, - крім того, закріплюються певні навички поведінки, - здійснюється пошук нових навиків, раніше невідомих, - розкриваються творчі здібності учасників |
- набутий досвід зберігається надовго; - емоційне забарвлення; - розуміння поведінки інших людей; - безпечне середовище |
- штучність, - можливість легковажного ставлення зі сторони учасників та розхолодження; - існує елемент ризику, що оцінюється виступ, а не проблема |
Продовження таблиці 3.2.
|
Метод конкретних ситуацій (кейсів) Інформацію, яка подається у вигляді фактів і базується на реальній ситуації, слід проаналізувати й дати рекомендації щодо її опрацювання. Ці рішення, як правило, не очевидні, не однозначні. Іноді існує багато можливих рішень однієї і тієї ж проблеми, іноді такого рішення немає взагалі. Є багато різновидів цього методу. У загальному випадку юнацтво отримує текст з описанням конкретної проблеми. Йому потрібно вивчити ситуацію та намітити оптимальне рішення. Потім учасники об'єднуються в невеликі групи, обговорюють досягнення та недоліки запропонованих рішень і намагаються встановити найбільш оптимальне. У більшості випадків не буває якогось одного, єдино правильного рішення. Одночасне існування декількох альтернативних рішень та можливість вибору формують гнучкість підходу до розгляду проблем. Перед учасниками постає задача не стільки знайти єдину відповідь, скільки поставити правильні та корисні питання, які можуть передбачати існування декількох альтернативних рішень. Основні способи застосування метода кейсів: 1. Діагностика проблеми. 2. Діагностика однієї методів їх вирішення. 3. Оцінка або декількох проблем та вироблення учасниками застосованих дій, спрямованих на вирішення проб леми, та їх наслідків. |
- реалізм, - мінімізація тиску оточуючого середовища, - можливість розгляду різноманітних точок зору, - зв'язок з реальним життям, - активна взаємодія; - метод конкретних ситуацій упорядковує знання та факти, удосконалює вміння аналізувати проблеми, спілкуватись та приймати рішення, - формує власну думку, примушує усвідомити, що не завжди існує єдино правильне рішення; - метод орієнтовано на розвиток аналітичних здібностей; - це тренінги вирішення проблем, прийняття рішень, ведення переговорів |
- виникнення ілюзій при зіткненні з подібною ситуацією в реальному житі з приводу наявності часу, знань, безпеки для її вирішення.
|
3.3. Авторська тренінгова вправа
Тренінгові вправи є серцем будь-якого тренінгу, його рушійна сила та двигун. Саме вправи перетворюють теорію на живу практику, знання – в безцінний досвід, а можливості – в ефективну реальність.
Вправи пробуджують зацікавленість учасників, залучають їх в активну роботу, надаючи неперевершений смак практичного застосування нових умінь. Вони полегшують засвоєння складних концепцій, допомагають подолати внутрішні бар'єри та розширити зони комфорту.
Тренінгові вправи виступають майданчиком для відпрацювання важливих навичок в безпечних умовах. Вони тренують здатність діяти в команді, швидко реагувати, приймати рішення, переконувати та вести за собою.
Вправи розкривають прихований потенціал учасників, дозволяють побачити один одного з несподіваного боку, об’єднуючи групу спільним досвідом та емоціями. А головне – вправи дають можливість застосувати людині отримані знання та навички в реальному житті.
Вправу створити не складно. Спочатку, звичайно, визначимося з метою. За метою вправи я поділяю так:
- Дослідницькі. Це ті, що починаються словами «Дослідити…». На тренінгу їх зазвичай багато, оскільки тренінг – це насамперед психологічний інструмент, що сприяє самопізнанню. За допомогою дослідницьких вправ люди розуміють, що те, що ти про себе думаєш і те, що є насправді, – це різне. Чи не гірше, не краще, а інше. Нам властиво фіксувати свій образ – поведінку, світогляд, почуття, і ми часто не бачимо динаміки змін. А особистість змінюється постійно. Дослідницькі вправи спрямовані на корекцію картини себе сьогодення, усвідомлення своїх особливостей, проблем та ресурсів.
- Формуючі. З метою цих вправ ви прочитаєте «Сприяти формуванню…» Саме так, з дієсловом недосконалого вигляду. Фахівці знають, що для формування чогось потрібен час значно більший, ніж триває вправа. І за допомогою цих вправ учасники спробують нову модель поведінки, сформулюють нові світоглядні настанови, спробують вийти на новий емоційний стан. Для того щоб вправа запрацювала, люди повинні знати над чим вони зараз працюватимуть і навіщо їм це треба.
- Розвиваючі. Вправа на закріплення того, що вийшло. На відміну від попередніх, бажано, щоб досвід був позитивним. Естетика, динаміка, метафора цих вправ сприяють тому, щоб учасники пораділи своїм успіхам, наголосили на своїй цінності, усвідомили ресурси та перспективи. Вправи, що розвивають, не вимагають великого обговорення, достатньо зібрати зворотний зв'язок, що посилить їхній ефект.
Після того, як визначилися з темою та метою вправи, вибираємо форму організації:
- "Двійки"-"трійки". Зазвичай часто використовуються на тренінгу. За короткий час ми даємо змогу всім учасникам попрацювати активно. Але шеринги після цих вправ, як правило, тривалі - якщо висловився один із пари, обов'язково хоче сказати і другий. У "трійках" іноді є роль спостерігача. І тут важливо, щоб роль по черзі переходила від учасника до учаснику.
- "Підгрупи". Зручна форма організації для великих та середніх груп. Зазвичай перед учасниками ставиться якась мета: вигадати, розіграти, вирішити завдання і т.д. Тобто люди потребують працювати в команді. Незважаючи на видиму бездіяльність тренера під час роботи підгруп, важливо стежити, щоб внутрішня група динаміки не стала перешкодою виконання завдання (якщо, звичайно, вона не є змістом вправи).
- "Карусель". Внутрішнє та зовнішнє коло, робота в парах із постійною зміною партнера. Перевагою є динамічно-Карусель. Внутрішнє та зовнішнє коло, робота в парах з постійною зміною партнера. Перевагою є динамічність та можливість поспілкуватися з багатьма. Обмеження – нетривалість та поверховість цього спілкування.
- "Поляна". Одночасне виконання однакових дій, вирішення одного завдання всіма учасниками тренінгу. Люди малюють, роблю колаж, складають та ранжують списки, грають ролі тощо. Найскладніше при цій формі вправи - різний темп виконання. Тому необхідно передбачити, що робитимуть ті, хто впорається швидше за інших і як поспішати найповільніших.
- "Акваріум". Ця форма вправи передбачає активно діючих та спостерігачів. І в тих, і в інших має бути своя мета, яку озвучив тренер. І ще важливо дотримуватися правила рівних можливостей. Тобто активні стають спостерігачами та навпаки.
- «Стінка-на-стінку». Протиборства, захист думок, полюси інтересів, різна поведінка, протилежність ролей тощо. Форма вправи передбачає зіткнення, а отже, буде багато емоцій і переживань. Організувати це все не складно, складніше провести грамотний шеринг, на якому емоції поступляться місцем розуміння та аналізу.
- "Ротація ролей". Вид організації, коли головна роль програється усіма учасниками групи. Придатний для невеликих груп і вимагає тривалого часу на проведення.
Форма організації часто продиктована психотехнікою, що є основою вправи. Це таке, з чим потрібно визначитися. Одна й та сама мета може бути досягнута через арт-терапевтичні чи тілесні техніки, можна зробити візуалізацію чи колаж , малювати чи аналізувати списки. Я не ставлю знак рівності між психотехнікою та тренінговою вправою. Але в основі вправи завжди є психотехніка, навіть якщо тренер не знає, яка саме. Розподіл вправ з психотехнік в цій книзі дуже умовний, іноді я сумнівалася, в який саме розділ що помістити. І зробила опис тих технік, які мені близькі, маючи на увазі, що ними список не вичерпується.
Після того, як вправа вигадана, справа за малим: оформити її. І це не дурощі, не данина академічній освіті – це необхідність, яка дозволить тренеру уникнути багатьох неприємностей.
Тривалість вправи. Вираховується аналізом та досвідченим шляхом. Колаж робитимуть люди близько години, а малюватимуть олівцями – хвилин 10-15. Після візуалізацій є потреба поділитися, отже, обов'язково потрібна бесіда в парах. А метафоричні вправи вимагають допомоги тренера у заземленні образів і символів – буде дуже тривалий шеринг. Виходячи зі свого досвіду, я виставляла таймінг кожної вправи, але він може бути дуже рухливим.
Устаткування. Найжахливіше на тренінгу – дати учасникам інструкцію та зрозуміти, що чогось не вистачає для виконання вправи. Добросовісні тренери завжди складають список всього необхідного і за пунктами перевіряють, чи є все.
Питання до шерингу. Найскладніше у психологічній вправі, це шерінг. Правильні питання, які корелюють з метою вправи, підвищують її ефективність, перетворюють тренінг із цікавого процесу та особистісно значущий для кожного учасника результат.
Творчість. Без нього вигадати вправу неможливо. Нескінченні ідеї можна отримати зі спостережень за людьми, тваринами, явищами природи, читаючи книги та переглядаючи фільми. Ідею може підкинути наукова стаття та казка. Чим цікавішим буде процес виконання вправи, тим вища залученість учасників, а отже і результативність.
Коли потрібно швидко, "тут і зараз" створити практичну вправу для тренінгу за 30 хвилин часу, то:
1. Дивіться на слайд
2. Запитуєте «що з цією інформацією потрібно зробити учаснику»
Зазвичай тут найпростіші відповіді такі:
- проаналізувати
- записати
- оцінити
- ранжувати
- створити
- вивчити та використовувати…
3. Друге питання "як це зробити"?
І відповіді – індивідуально / у групі / усно / письмово / «в акваріумі» / …
Комбінація відповіді ці питання дає практичне завдання.
приклад 1.
Слайд з інформацією про створення вправ. Отже, варіант комплексної вправи.
1 крок.
Об'єднуємо учасників у групи та просимо кожну написати критерії успішної, на їхній погляд, вправи.
2 крок.
Потім робимо презентації груп і з списку виділяємо ті, без яких жодну вправу не можна назвати практичною.
3 крок – оцінити проведене завдання за обраними групою критеріями (можна у тих самих групах з наступним озвучуванням висновків)
4 крок – дописати дії та рекомендації, які дозволять проведеній вправі відповідати більшій кількості критеріїв
5 крок – провести цю вправу з урахуванням рекомендацій та перевірити, чи вдалося відповідати новим критеріям
Приклад 2.
Слайд із терміном «переговори»
Варіант вправи
1 крок. Об'єднуємо учасників у групи. Кожна команда працює над своїм питанням: «як провалити переговори» / «як виграти переговори» / «причини «довгих» та «складних» переговорів»
2 крок. Після роботи в групах кожна команда презентує свої варіанти, решта учасників доповнює прикладами, задає питання, коментує списки та відповіді груп.
3 крок. На підставі відповідей ми виводимо у форматі дискусії алгоритм проведення переговорів на великий аркуш паперу, просимо його записати в роздаткові матеріали. 4 крок. На великому аркуші просимо кожного проголосувати: поставте галочки навпроти того пункту, де ви виблискуєте, що у вас чудово виходить, а кружечки навпроти того пункту, де ви просідаєте і варто підтягнутися.
Найголовніше – треба пам'ятати про фінальну мету навчання – що учасники повинні знати та вміти робити за підсумком. Коли "вправа на коліні" вписується в канву тренінгу - воно пройде на ура)
Питання для самоперевірки:
1. Які принципи проведення тренінгів?
2. Які існують головні методичні прийоми тренінгу?
3. Як розробити авторську тренінгову вправу?